Проблеми
дитинства знаходяться на перетині наук: філософії і психології, соціології і
демографії, антропології й етнографії, історії культури і
літературознавства. Cвіт дитинства є
невід’ємною частиною життя кожного народу, кожний дорослий несе у собі спадщину
дитинства і не може звільнитися від неї. Тому суспільство не може пізнати себе,
не пізнавши закономірностей свого дитинства. Виховний вплив світу дорослих,
уписуючись у певний соціальний, культурний та історичний контексти, формує свою
психолого-педагогічну парадигму дитинства
– сукупність характерних для суспільства на певному історичному етапі
установок, цінностей, шляхів і механізмів їх реалізації в галузі психологічної
підтримки, освіти і виховання дітей.
Різниця в підходах до виховання дітей закладена навіть у самій назві цього “процесу”. Аристократичні англійці кажуть “to bring up a child”, запальні італійці – “allevare un bambino”, прагматичні німці – “kinder grossziehen”, росіяни – “воспитать ребенка”, а українці кажуть “виховати дитину” (що означає оберігати малюка від усіх негараздів, “ховати” від недоброго ока).
Різниця в підходах до виховання дітей закладена навіть у самій назві цього “процесу”. Аристократичні англійці кажуть “to bring up a child”, запальні італійці – “allevare un bambino”, прагматичні німці – “kinder grossziehen”, росіяни – “воспитать ребенка”, а українці кажуть “виховати дитину” (що означає оберігати малюка від усіх негараздів, “ховати” від недоброго ока).
Завдання англійських батьків – “виростити” дитину, “підняти” або навіть “підтягти” її на той рівень, коли вона самостійно зможе стати на ноги, не потребуючи сторонньої допомоги. Тому й підходи до виховання в англійців більш прагматичні. Росіянам найголовнішим у вихованні бачилося саме вигодовування дитини, її “воспитание”. Вони прагнули, перш за все, забезпечити своє маля хлібом насущним, “вскормить”. І не лише вони. У багатьох індоєвропейських мовах слова на позначення процесу виховання первісно теж мали значення “годувати, забезпечувати їжею”.
Певною мірою заповнити інформаційно-методологічні прогалини в царині знань про світ дитинства покликана крос-культурна психологія дитинства, яка досліджує особливості соціалізації дітей в різних етнокультурах.
Література
Махній М. М. Порівняльно-культурне вивчення психології дитинства в контексті сучасної полікультурної освіти/ М. М. Махній// Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. – Чернігів: ЧДПУ, 2009. – Серія: психологічні науки. – Випуск 68. – С. 88-94.
