Методика «Мій дракон»

 

Проєктивна методика «Мій дракон» орієнтована на вивчення особливостей поведінки підлітків у проблемній соціально-психологічній ситуації, визначення власних сильних і слабких особистісних сторін, які допомагають або заважають у спілкуванні і в успішній адаптації в соціумі (Федорчук В., 2014; Цветкова С., 2015).

Віковий діапазон досліджуваних: підлітки від 10 років і старше.

Дітям пропонується уявити собі дракона, як символ життєвої проблеми і скласти про нього казку.

Загальновідомим є те, що дракон – це збірна назва, яка об’єднує ряд фантастичних істот, в основному змієподібних, великих розмірів, часто з додаванням ознак інших тварин. Образи драконів фігурують у міфах і легендах різних народів, ним широко послуговуються у жанрі фентезі, використовують у гороскопах та астрології.

Легенди й міфи про драконів знані практично в усіх народів світу. У казках особливими ознаками дракона є здатність літати, наявність декількох голів або хвостів, вогненне дихання та розум.

У різних культурах ставлення до драконів і характеристики їх відрізняються. У традиції країн Далекого Сходу дракони здебільшого зображуються із приязню, як добрі покровителі людей. У народних китайських казках та легендах дракон – це символ сили, величі, а ієрогліф дракона, як і раніше, означає розум, силу, енергію, здібності, цільну натуру та в цьому значенні застосовується як емблема всіх зазначених понять.

Західній традиції властиве зображення драконів злими істотами. У слов’ян, зокрема й українців, дракона зазвичай називають змієм (Змій Горинич, або Чудо-Юдо). В українських народних казках виділяють такі мотиви про змія: викрадення змієм дівчини, яка є сестрою головного героя («Котигорошко», «Три підземні царства»); захист джерела або ж криниці змієм та обмін води на жертву («Кожум’яка»); змій-спокусник («Звірине молоко»); викрадення змієм небесного світила («Іван Фат Фрумос»).

З ким тільки не бився Змій Горинич: і з Кирилом Кожум’якою та Добринею Микитичем біля київських пагорбів, і з лицарями «Круглого столу» на пагорбах британських островів, з іншими казковими героями. Та в кожному випадку змій асоціювався з підступністю, лестощами і вмінням спокушати простий люд. Особливу небезпеку він являв для жінок, вступаючи з ними в зв’язок. Недарма саме подобу змія прибирає сатана, спокушаючи Єву.

Популяризація образу дракона останнім часом значно змінила його, хоча міфологічні риси в дещо іншому вигляді часто просочуються до образу, це – величезний лускатий ящір з перетинчастими крилами, чотирма лапами, що закінчуються страшними кігтями, довгим хвостом з гострим охвістям, довгою шиєю, зубастою пащею і головою з рогами. Такий дракон наділений магією, видихає полум’я, або що-небудь інше, здатний літати, накопичує скарби та являє собою загрозу для оточення, в першу чергу для людей. Часто класичні дракони наділені великою мудрістю або підступністю.

У новітній фантастичній літературі дракон як істота вищого рівня наділений багатьма здібностями: вогненним або іншим диханням, різного роду магією, здатністю перетворюватися на людину та інших істот, телепатією. Автори наукової фантастики здійснили десакрализацію образу дракона. Колишній статус носія Абсолютного Зла був замінений на статус друга людини або, іноді навіть домашньої тварини. Слов’янський дракон – триголовий Змій Горинич – уникнув долі бути нерозумним мисливцем, у сучасних художніх творах до нього ставляться як до добродушного, хоч і не дуже розумного помічника богатиря.

Більшість драконів сучасної літератури – це фантастичні істоти, які часто кардинально відрізняються від міфологічних. Хоча стереотипне уявлення про дракона у фантастиці йде від казок і міфів, воно не відповідає йому безпосередньо, а переосмислюється. Сучасні літературні дракони можуть уособлювати собою весь спектр людських емоцій, ролей та рис характеру, від позитивного до негативного, та здебільшого найпопулярніші та найпоширеніші образи літературних драконів являють собою не тільки зовнішнє зло, але й зло в людях – жадібність, злість, насильство, зраду. Дракон символізує собою випробування, яке потрібно пройти, щоб отримати скарб.

Битва з драконом – це містерія ініціації з символікою тимчасової смерті та відродження. Один з найбільш поширених класичних літературних сюжетів – битва з драконом: герой, завдяки своїй відвазі, перемагає дракона, заволодіває його скарбами або звільняє полонену принцесу. Цей сюжет розповідає про двоїсту природу людини, про внутрішній конфлікт між світлом і темрявою, про сили несвідомого, які можуть бути використані для досягнення як творчих, так і руйнівних цілей.

Багато хто з письменників не просто використовує драконів як дублерів для людей або домашніх тварин, але перероблює різні теми старих традицій, наповнюючи їх сучасним значенням, зображуючи людей і драконів, які допомагають один одному рости і навчатися. Досить часто автори зображують у своїх творах драконів у ролі таємних друзів підлітка, яку раніше у фольклорі виконували чарівники та добрі феї – допомагати дорослішати героям та змінювати своє життя. Можливо, ці таємні друзі – дракони – привабливі тим, що підлітки в пошуках себе коливаються між магічним світом дитинства, прийняттям мирських реалій дорослого життя та опором буденщині.

Відносини з драконами в дитячій фантастичній літературі можуть також символізувати труднощі та хвилювання боротьби зі змінами в собі, коли підлітки, маючи невеликий контроль над собою, експериментують з небезпечними таємницями та стикаються з новими проблемами поодинці. Психічний зв’язок між дитиною і драконом демонструє зростаючі здібності підлітка розвивати свої індивідуальні таланти, щоб бути більш незалежним, та виховний момент, щоб навчитися любити, приймати любов, втративши близьких за межами безпечного кола сім’ї та шкільного середовища.

Деякі автори пов’язують з драконами сфери психіки дитини, які дорослі не можуть приручити та контролювати. Ці сучасні письменники досить сміливі, щоб визнати, що дракони знаходяться всередині нас, що діти і молоді люди можуть багато чому навчитися за межами сім’ї і школи, що діти мають своє власне життя, в якому вони можуть навчатися у таємного друга-дракона. На думку цих письменників, дракони допомагають людині зібрати свої внутрішні сили, успішно протистояти нав’язуваному контролю, негативному психологічному програмуванню і позбутися від тиску людей, що завдають душевного болю (Братаніч О., 2011).

 Інструкція

 – Усі ми читали казки, легенди про сміливого воїна, який вбиває дракона або Змія Горинича. Пам’ятаєте, як було страшно, коли богатир відрубував у дракона одну голову, а на її місці відразу виростала інша? І, здавалося, цьому не буде кінця. Дракон (Змій Горинич) здавався непереможним, але в результаті різних зусиль раптом виявлялося, що дракон обезголовлений, переможений.

У кожного є «свій дракон» – це наші слабкі сторони, недоліки, що заважають нам жити, але до яких ми звикаємо.

Майже кожний зважувався «вбити свого дракона». Але потім виявлялося, що ця справа довга і важка, що на місці однієї «відрубаної голови», якось непомітно з’являється інша, потім друга, третя. І ми привчаємося жити із своїм «драконом», хоча згодом він усе більше і більше псує і наше життя, і життя наших близьких і оточуючих.

Тому краще воювати з «драконом», поки він ще малий і доки у вас самого ще досить сил. Найголовніше – пам’ятати, що кількість голів у нього не безмежна і його можна перемогти.

Намалюйте свого «дракона» і дайте йому назву в цілому і кожній його голові окремо.

Після виконання завдання придумайте історію або казку про те, як ви переможете своїх «драконів». Історія може бути зображена у вигляді коміксу, подана як розповідь або сценарій фільму.

На написання казкової історії дається 10-20 хвилин.

Обговорення та інтерпретація

Після прослуховування казки,  поставте уточнювальні запитання:

∙ Що проявилося в цих історіях?

∙ Звідки взявся твій дракон?

∙ Скільки йому років?

∙ Чим небезпечний дракон?

∙ У чому його сила?

∙ Чого дракон боїться?

∙ Що необхідно для того, щоб його перемогти?

∙ Як проходила битва?

∙ Що необхідно для того, щоб його перемогти?

∙ Яким чином ти його переможеш? (Тут важливо саме «яким чином», а не «якщо»: в такий спосіб ми підкріплюємо віру дитини в успіх).

Отже, залежно від відповідей, психолог може або підкреслити, що в нього є всі шанси перемогти дракона і подумати про те, що буде підтримувати його у вірі в себе, або обговорити, які додаткові навички, знання допоможуть йому подолати дракона і досягти поставленої мети.

Чи може ця казка допомогти реально «перемогти свого дракона» і в чому? Чи замислювався хто-небудь над тим, що дійсно можна зробити зі своїми слабкими сторонами? При бажанні дитина може розповісти про це.

Аналіз казки дозволяє зорієнтуватися наскільки важко підлітком переживаються проблеми, чи багато їх у нього, чи пов’язані вони з родиною або соціальним оточенням; дізнатися про ступінь готовності до вирішення проблем та можливі сценарії й стратегії їх вирішення.

Аналізуючи малюнок в цілому, варто звернути увагу на його загальний розмір, яку площу аркуша займає зображення самого дракона. Це може вказувати на те, наскільки важко сприймається дитиною проблемна ситуація. Характер зображення – дитячий, несерйозний, агресивний, полохливий, стривожений – вказує на особливості ставлення до життєвих труднощів.

Аналіз відповідей на питання: «Звідки взявся ваш дракон?» показує, що найбільш типові відповіді можна розділити на кілька груп. Відповіді «він народився разом зі мною», «з яйця», «мамо, тато подарували», «із гнізда» можуть вказувати на те, що проблема виникла у ранньому дитинстві: провина, страхи, установки, очікування батьків тощо можуть бути причиною багатьох проблем особистісного зростання дитини.

Відповіді «зустрів на вулиці», «знайшов у лісі», «він на мене напав у провулку» тощо сигналізують про те, що дитина має проблеми у спілкуванні з оточуючими людьми, прийнятті його в соціумі, переживає конфліктні ситуації з однолітками. Відповіді «з іншого світу», «з інших країн», «взяв у друга» та інші можуть вказувати на те, що проблема не своя, а чужа, але дитина її сприймає як свою власну.

Відповіді на запитання: «Скільки років твоєму дракону? Як давно він у тебе?», можуть вказувати на час, коли відбулася психотравмуюча ситуація, конфлікт, хвороба, ситуації сімейної кризи тощо. Так практика засвідчує, що підлітки досить точно визначають подію, пов’язану з числом, яке вони неусвідомлено вказали як вік дракона (у випадку, якщо вік дракона вказується меншим за вік автора казки).

Як правило, підлітки, особливо дівчатка, не дуже хочуть позбавлятися дракона, вони його щадять навіть тоді, коли дракон починає заважати та придушувати господаря. Тоді вони його просто ховають, закривають у клітці, здають у зоопарк, але існувати він не перестає, навіть якщо він і не заважає, проте вимагає додаткового догляду. Лише невелика частина дітей одразу вирішують його прогнати, вбити, знищити. Приручення, приборкування чи одомашнювання  свого дракона означає, що проблему підліток обернув собі на користь, як захисний механізм, який дозволяє зменшити силу переживань.

У ході бесіди підліток може розповісти про причини страху, який може бути пов’язаний з попереднім негативним досвідом розв’язання проблеми або відсутності підтримки. Така інформація допоможе педагогам краще зрозуміти, в якому напрямі краще зосередити максимум зусиль.

Практика застосування проєктивної діагностичної методики «Мій дракон» показує, що вона може бути методом початкової оцінки наявності усталених моделей мислення та поведінки особистості, спрямованих на подолання життєвих труднощів.

Літературні джерела

Братаніч О. Трансформація образу дракона в літературі різних епох як символ переосмислення взаємодії тваринного та людського. Сучасні літературні студії. 2011.

Махній М. М. Казкотворчі технології у психолого-педагогічній практиці. – Чернігів: Десна Поліграф, 2023. – 224 с. 

Федорчук В.М. Тренінг особистісного зростання: навчальний посібник. К.: Центр учбової літератури, 2014. 250 с.

 Цветкова С.Л. Изучение копинг-поведения подростков и взрослых с помощью проектного метода «Мой дракон». Личность, семья и общество: вопросы педагогики и психологии. 2015. № 12.