З раннього віку діти
тягнуться до кольорових олівців, фарб, отримують радість від дій з ними.
Спочатку, коли зображення предметів тільки ще з’являється, ставлення дітей до
кольору обмежується інтересом до самої фарби, до сліду на папері, який вона
залишає. Діти використовують будь-який колір, не зіставляючи його з реальним
кольором предмета. Що саме зображується – не має значення: будинок, дерево,
заєць, собака можуть бути синіми і червоними, – будь-якими.
Діти 2-3 років
однаково сприймають будь-який колір, не віддаючи перевагу тому чи іншому. А вже
в 4 роки діти сприймають колір
як засіб прикрашання. Колір вибирається за своєю красою і в цьому разі
естетичний мотив під час вибору кольору посилюється. Дитина користується
будь-яким приводом, аби розфарбувати малюнок. Діти цього віку через колір
передають своє ставлення до прекрасного і потворного. Прекрасне зображується
яскравими, чистими кольорами (перевага надається жовтому, оранжевому,
червоному, блакитному), а потворне – темними
кольорами (чорним, темно-коричневим, темно-синім).
Вибір кольору в дитячому малюнку часто
визначається ставленням до нього як до засобу посилення функціональної
характеристики предмета. Лише поступово локальний колір деяких предметів
засвоюється дітьми як обов’язкова ознака. Починаючи з 5 років діти, зазвичай, розфарбовують
предмети та явища природи відповідно до їх дійсного кольору, але узагальнено,
локальним кольором. Поряд з цим (приблизно до 7 років) зберігається тенденція
вибирати колір незалежно від реального кольору зображуваного.
Численними
спостереженнями і експери-ментами встановлено, що світлі кольори стимулюють,
збуджують, радують; темні – гальмують, засмучують. Розрізняють прямий вплив
кольору, який здатний викликати в нас почуття тепла або холоду, почуття суму
або радості тощо, і вторинний вплив, пов’язаний із суб’єктивними та
об’єктивними асоціаціями, що може змінюватися залежно від індивідуальних
особливостей людини.
Психологічний аспект
сприйняття кольору нерозривно пов’язаний із соціально-культурними, естетичними
аспектами. Колір або
його сполучення сприймаються людиною залежно від просторового розташування
колірної плями, її
форми і фактури, від настрою, культурного рівня та інших чинників. У процесі
кольорового рішення об’єкта ми зустрічаємося не з окремими кольорами, а з їх
комбінаціями і сполученнями. Нас цікавить, як впливають одні кольори на інші
при їх сполученні, різній кількості, різній насиченості тощо.
Незважаючи на
суперечливість думок у науковій літературі з питань кольорового сприйняття
дітьми різних вікових груп, встановлені факти вдосконалення візуального
сприймання в ході навчання протягом дошкільного та шкільного віку. З віком
дітьми досягається диференціація кольорових ознак об’єктів дійсності.
Дослідження сенсорного розвитку свідчать, що діти 5-6 років можуть тонко
розрізняти кольори. Під час сприймання й оцінки дитиною предметів та явищ
дійсності колір є одним з провідних компонентів.
Колірні симпатії дітей
зумовлені, перш за все, енергетичними характеристиками кольору, тоді як у
дорослих вони не в меншій мірі залежать і від інформаційного складника впливу
кольору, що, в свою чергу, визначається суспільно-культурним досвідом,
традиціями колірної символіки, модою і т. д. Надання переваг певним кольорам у
дітей набагато менш індивідуальні, ніж у дорослих, тому виявлення якоїсь однієї
спільної тенденції для останніх є досить проблематичною.
Враховуючи ці дані,
вибір кольору дорослими можна розглядати як відображення потреби в стабільному,
врівноваженому стані, збереженні досягнутого і навіть релаксації над потребою в
активності, рості та розвиту, яка домінує у дітей.
Експериментальні дані
доводять, що колірні симпатії психічно здорових піддослідних визначаються, як
мінімум, двома факторами: емоційною оцінкою кольору, як певної цілісності та
усвідомленою або не усвідомленою емоційною оцінкою колірних асоціацій. Крім того
ці фактори пов’язані з енергетичним та інформаційними аспектами впливу кольору.
Психологічне
переживання кольору дорослою людиною завжди неповторне, бо глибоко пов’язане з
життєвою історією особистості, її досвідом переживань, із культурною та
статевою ідентифікацією. Саме
тому завжди важливо виявити цей пласт значень у розмові з людиною (що для неї
означає цей колір). Слід також уважно відстежувати поєднання кольорів. У різних варіаціях
включаються різні аспекти діапазону значень кольору, так само як це
відбувається з емоціями людини.
Психологи
використовують колірний тест, складений швейцарським психотерапевтом Максом
Люшером, який розробив основи функціональної психології кольоросприйняття. Цей
тест спрямований на вивчення ситуативного емоційного стану особистості та її
адаптації до різних соціально-психологічних ситуацій. В основі тесту лежать
фундаментальні закономірні зв’язки між
різноякісними колірними енергіями та певними психічними процесами, станами і
явищами (Люшер М., 2004).
Функція кольору, за М.
Люшером, відображає суб’єктивне ставлення людини до кольору, вона визначається
і властивостями самої людини. Автор вважав, що, встановивши взаємозв’язок
кольору і психіки, можна обґрунтувати колірні методи психодіагностики.
Зазначимо, що науковий
дискурс М. Люшера та його тест з самого початку критикували представники
різних психологічних шкіл – зокрема, за довільне використання понятійних
засобів, – однак у його прихильників також є переконливі аргументи. В наші дні
тест кольорових уподобань Люшера, як і раніше, затребуваний.
Всі кольори М. Люшер
поділив на основні і додаткові. До основних віднісяться:
- синій, що символізує спокій, задоволеність собою і життям, емоційну
стабільність, сумлінність у справах, душевну прихильність, гармонію;
- зелений, що сигналізує про почуття впевненості, високий рівень
домагань, самостійність, наполегливість, незворушність, прагнення до
самовираження, успіху і влади, іноді впертість і надмірну самовпевненість;
- червоний, що означує силу волі й активність у досягненні цілей, що
іноді призводить до агресивності, лідерство та ініціативність, наступальні
тенденції, прагнення до успіху і влади через боротьбу, надмірну збудливість і
можливі девіації у поведінці;
- жовтий, що вказує на активність, прагнення до спілкування, потяг до
нового, оптимізм, експансивність, веселість, легкість, балакучість,
відкритість, товариськість, енергійність.
Додаткові кольори
суголосно означують переважно негативні тенденції, пов’язані зі страхами,
тривожністю, стресом та ін.:
- фіолетовий символізує егоїстичність, емоційну експресивність,
уразливість, сенситивність разом з інтуїтивним розумінням ситуації,
зачарованість і мрійливість, захоплення і фантазії та деяку нещирість;
- коричневий уособлює комфорт тілесних відчуттів (гедонізм), фізичну
легкість і сенсорну задоволеність, залежність від обставин, прагнення до спокою
та лінь;
- чорний характеризує потяги до ізоляції, усамітнення, до певної
конфронтації зі світом, зречення і неприйняття довкілля, замкнутість,
упертість, протест, ворожість, а у пограничній формі – небуття;
- сірий символізує ситуаційну втомлюваність, емоційну індиферентність
і «безбарвність», соціальну відстороненість, свободу від зобов’язань, млявість
і розслабленість, невпевненість, несамостійність і пасивність.
Розглянемо докладніше
значення колірної гами.
Червоний колір – один з найяскравіших в колірній гамі,
це перший колір, який починають розрізняти новонароджені діти. Це дуже активний колір, який
безпосередньо впливає на людину і не залишає її байдужою. Згідно з дослідженнями
психологів, червоний колір викликає не тільки емоційну реакцію, але і
фізіологічну, активізуючи функції внутрішніх органів і систем. Червоний –
теплий колір, тому він викликає у людини відчуття тепла і може навіть підвищувати
температуру тіла.
У кольоротерапії
червоний може використовуватися для покращення розумової діяльності, надання
енергії, він здатен збуджувати, зігрівати. Він підвищує імунітет і
витривалість, надає сил. При депресії, меланхолії і пригніченому настрої червоний
колір може бути ефективним, оскільки здатен збуджувати і піднімати настрій
(Андрушко Л., Ясинський В., 2014).
Згідно з М. Люшером
червоному кольору надає
перевагу людина довірлива, але дуже емоційна та агресивна. Взагалі червоний
символізує енергію, виражає життєву силу, творчу натуру, активну діяльність,
прагнення до успіху, лідерства, бажання всіх життєвих благ. Оранжево-червоний
символізує агресивність, наступальні тенденції, збудження, успіх. Чистий
червоний означає силу волі і задоволеність рухом до мети. Однак багато чого
змінюється, якщо на людину впливає не ізольований, взятий окремо колір, а
кольорове поєднання. Так, зелений і червоний, взяті разом символізують
автономність, самостійність у прийнятті рішень, ініціативу. Червоний поєднаний
з жовтим вказують на спрямованість зовні. Невизнання червоного означатиме
фізіологічне та нервове стомлення.
Дія оранжевого кольору схожа на дію червоного, однак тут відсутні
аспекти агресії. Йому притаманна м’яка сила – він викликає радість і тепло,
приємно збуджує. Вважається кольором здоров’я та творчості, внутрішньої
рівноваги й гармонії, толерантності, мудрості.
Оранжевий колір сприяє
сексуальності, активізує залози внутрішньої секреції, налагоджує обмінні
процеси, покращує кровообіг і травлення. Цей колір поєднує силу червоного та
сонячне сяйво жовтого. Він пов’язується з прагненням до переживань та
самоствердження, з позалінійним часом. Також може свідчити про жагу до пригод
та радісно-солодких вражень.
Жовтий колір, за Люшером, демонструє дружелюбство, оптимізм, проте це може бути маскою, за
якою приховується внутрішня напруга. Увага до жовтого свідчить про надії та
очікування великого щастя, мрії про нове майбутнє. «Жовті» люди схильні до
педантизму, але водночас цілком задоволені світом і щасливі.
Жовтий колір може
допомогти врівноважити емоції, знайти внутрішній спокій і вгамувати хвилювання.
Діти, які віддають перевагу жовтому, мають здатність ліпше розуміти нові ідеї
та новітні технології, люблять свободу і простір, прагнуть удосконалюватися та досягати
обраної мети. Тим, хто любить жовтий колір, властиві креативність, радісний
погляд на світ, висока самооцінка та впевненість у собі. Легкий стимулюючий
ефект жовтої барви сприяє допитливості та пізнанню у дітей і підлітків. Також
жовтий колір допомагає концентрації, уважності, прийняттю чужих думок,
організовує та поліпшує пам’ять, сприяє прийняттю виважених рішень і ясному
мисленню (Андрушко Л. М., Ясинський В. П., 2018).
Жовтий і червоний
кольори виокремлюють діти з порівняно доброю адаптацією й переваженням
екстравертних реакцій у соціальній поведінці. Якщо людина прагне до вибору
жовтого, то це вказує на встановлення внутрішньої гармонії, інколи порятунок
від неприємностей та бажання на щось свідомо впливати. Основна потреба дітей,
що віддають перевагу жовтому кольору – розкритися, показати себе. Такі діти
шукають вільних напрямів розвитку, щоб розділити внутрішнє напруження і досягти
бажаного.
Зелений колір символізує життя, оновлення і зростання.
Його ми бачимо найбільше в природному середовищі. Це колір весни, часу коли все
оживає і розгортає свої природні процеси. Зелений колір також означає
рівновагу, спокій і гармонію. Саме через це, перебуваючи в оточенні зеленого,
споглядаючи його відтінки, людина почувається захищеною і відчуває комфорт.
М. Люшер, який
використовував у власному тесті для зеленого кольору темний тон з синім
відтінком ялинкової хвої, пов’язував його зі стабільністю, твердістю,
наполегливістю та сталістю. У зеленого, як у будь-якого іншого основного
кольору залежно від тону, змінюється значення. Що більше в ньому темно-синього,
то твердішим, холоднішим, напруженішим, жорстокішим він сприймається
психологічно. Так само, як молекули утворюють структуру твердого тіла певної
жорсткості, невидиму зовні, так і в людській душі виникає відчуття внутрішнього
напруження. Холодний відтінок зеленого диктує філософію «проникнення в самого
себе», а саме це дає змогу самоусвідомити себе та ліпше управляти власними
емоціями. Створюючи стабільність і сталість, зелений становить систему
цінностей. Особа, яка віддає перевагу такому зеленому, може бути
охарактеризована як людина, стійка у власних переконаннях, що вміє протистояти
внутрішнім, зовнішнім впливам і спокусам; людина, що володіє глибоким відчуттям
самоповаги.
Зелений, за М.
Люшером, – це стабільність переконань, самоповага, непорушність моральних
цінностей. Психологічним значенням зеленого є також відчуття власної
значущості, що виявляється у повазі, гідності, компетентності, авторитеті,
владі, домінанті в певному просторі. Якщо особа, яка вибирає зелений не володіє
внутрішньою стабільністю, а відповідно і цілісністю, гармонійністю, то
позитивні якості підміняються демонстрацією, для зовнішнього ефекту манірністю,
чванливістю, погордою, іноді хвалькуватістю і т. ін.
Синій колір, за М. Люшером, символізує зв’язок,
прихильність, вірність. Цей колір створює передумову для глибоких відчуттів,
вдумливого споглядального міркування. Для синього кольору у тесті
використовується дуже темний відтінок. На думку психотерапевта, основному тону
цього кольору відповідає ніжність, захоплення і відданість, почуття захищеності
і безпеки. Синій може виражати також зв’язок з тенденціями минулого, а
темно-синій – релігійно-філософській медитативній установці. Дослідник
зазначав, що потреба в синьому кольорі підвищується при втомі і хворобливому
стані. У фізіологічному плані, це потреба у спокої, в психологічному плані, то
потреба в задоволенні. Той, хто перебуває в такому урівноваженому стані,
почувається максимально захищеним. Основна психологічна характеристика світло-синього
кольору, на думку М. Люшера, – безтурботні веселощі. Це колір безпечності,
емоційності і спілкування, він дає відчуття прохолоди, спокою і простору.
Для практики роботи
психолога важливо знати й розуміти основні значення кольору та його вплив на психофізіологічні
показники. Кольори дитячого малюнка, його загальна гама, яка відчувається під
час безпосереднього сприймання твору, свідчить про певне емоційне навантаження.
Важливо звертати увагу на депресивні чорно-сірі кольори, або «ріжучі»,
суперечливі, що свідчить про концентровано-негативний стан. Надто яскраво такі
особливості використання кольору, як засвідчують дослідження, виявляються в
продуктах творчості дітей з межовими нервово-психічними станами – кольорова
гама їх психомалюнків не має єдності, колір не наповнює форму, а виступає
окремо, як крапка, штрих, переважають негативно емоційно наповнені кольори.
Відомо, що
«зловживання» дитиною певним кольором або кольоровою комбінацією допомагає
глибше зрозуміти її стан. Оскільки діти через домінування емоційної сфери над
раціональною особливо схильні до використання кольорів, то саме в їх продуктах
малюнкової творчості найбільш чітко прослідковується зв’язок між використанням
того чи того кольору та емоційним станом.
Під час малювання на
колір покладається роль «орієнтира» в зображеній образній інформації. Він несе
символічний зміст, який потребує дешифрування. Розкриттю змісту кольору сприяє
прийом інтерпретації. При аналізі психомалюнка враховуються значення кольорів
не як таких, а той контест, в якому вони використовуються в малюнку. Так, у
дослідженні українського психолога Лариси Подкоритової, проведеного із
застосуванням авторської арттерапевтичної методики «Пасьянс емоцій», були
виявлені певні взаємозв’язки між зображеннями форм та кольорів емоцій у малюнку
(Подкоритова Л., 2016).
Досліджуваним
(студентам і викладачам) пропонували намалювати форму і колір низки емоцій:
радість, сум, огида, презирство, провина, сором, гнів, страх, здивування та
цікавість, а також байдужість. Під «формою» емоцій малося на увазі її контурне
зображення, та чи інша фігура, символ (коло, квадрат, зигзаг, крапля тощо).
Окрім зазначених емоцій вони мали також зобразити форму і колір сексуальності.
Результати дослідження
засвідчили, що найбільш поширеним кольором для зображення огиди є коричневий
(41,9%). Досить часто він поєднується з зеленим, чорним і брудно-жовтим
кольорами. Кольори переважно брудні, темні. Для зображення здивування
найчастіше використовують синій і зелений кольори (33,7% і 26,7% відповідно).
Досить часто використовують і жовтий колір (18,6%). У зображеннях цікавості
присутня значна різноманітність кольорів і форм без яскраво вираженого
домінування певних показників, як і з малюнками здивування. Однак, порівняння з
останніми малюнки цікавості більш яскраві і теплі. За кольором тут переважають
синій і зелений (по 25,6% кожен). Для зображення сорому найчастіше
використовують червоний колір (46,5%) і коричневий (22,1%). Для зображення
провини найчастіше використовують синій колір (34,8%), та чорний і червоний
(27,9% та 24,4% відповідно). Провідним кольором для зображення сексуальності є
червоний (75,6%).
Провідні кольори і форми емоцій (Подкоритова Л., 2016)
|
Група малюнків |
Колір |
% |
Форма |
% |
|
радість |
жовтий |
64 |
коло |
45,3 |
|
сум |
синій |
46,5 |
сумне обличчя смайликом |
26,7 |
|
гнів |
червоний |
60,5 |
зигзаг (у вигляді «блискавки») |
26,7 |
|
страх |
чорний |
59,3 |
прямокутник, паралелепіпед |
29,1 |
|
огида |
коричневий |
41,9 |
пляма |
59,3 |
|
здивування |
синій |
33,7 |
обличчя з великими очима |
22,1 |
|
цікавість |
синій, зелений |
25,6 |
знак питання |
16,3 |
|
сором |
червоний |
46,5 |
кола (найчастіше 2 поруч) |
31,4 |
|
провина |
синій |
34,8 |
невизначена форма |
15,1 |
|
сексуальність |
червоний |
75,6 |
серце |
31,4 |
|
байдужість |
чорний |
31 |
велика прямокутна пляма |
31 |
|
презирство |
коричневий |
36,4 |
зигзагоподібні форми |
22,7 |
З таблиці можна
побачити, що найбільш подібним у різних досліджуваних є зображення радості і
сексуальності: їх провідними кольорами є жовтий і червоний відповідно, а формою
– коло і серце відповідно.
Найбільш
різноманітними є зображення здивування і цікавості, які, разом з тим,
сприймаються як досить яскраві, але холодні за рахунок переважання синіх і
зелених відтінків.
Подібними є зображення
кольору страху і гніву – чорний і червоний відповідно. Форми тут зустрічаються
різні, але у малюнках страху переважають прямокутні та рвані форми, а в
малюнках гніву – зигзаги та інші розімкнуті форми. Попри відмінність у формах,
кольори страху і гніву часто використовуються у парі.
Цікаво, що сором, гнів
і сексуальність у представленій вибірці мають однаковий колір – червоний.
Ймовірно, це пов’язано з особливостями нашої сексуальної культури, «соромністю»
тілесного. Однаковий колір мають також байдужість і страх – чорний.
Колір у творчій
продукції є не абстрактною одиницею, а обов’язково наповненням символу, його
емоційною характеристикою і в сукупності із цим символом складається в образ.
Тому інтерпретація проходить на двох рівнях: тлумачення змісту форми образу,
його просторових, часових характеристик; інтерпретація емоційного колірного
змісту малюнкових образів.
Використаний у малюнку
колір не тільки несе діагностичну інформацію, а вже саме його застосування має
терапевтичний ефект (особливо під час використання фарби, кольорових олівців).
Колір може виконувати роль акценту, що передає тонкі психологічні відтінки внутрішньосімейних
взаємин. Наприклад, мати і син, які перебувають на малюнку по різні боки
сімейного ряду, розлучені іншими членами сім’ї, можуть бути з’єднані єдиним
кольором, який забарвлює їх фігури, що може вказувати на їх внутрішню
близькість.
Під час аналізу
психомалюнка важлива інтерпретація кольорів значущих образів: близьких людей,
значущих предметів. Важливо звертати увагу на те, яке забарвлення переважає,
оскільки в одному образі можуть бути об’єднані протилежності, що свідчить про
амбівалентність стосунків, або може мати розбіжності інтерпретація змісту
кольору психологом і самим автором.
Ефективним є
використання кольоротерапевтичних методик під час групових арттерапевтичних
групових занять для емоційного зближення її учасників, вивільнення негативних
емоцій. Поширеним у форматі арттерапії є прийом малювання на вільну тему з
акцентом на використанні кольору («Мій кольоровий образ», «Кольоровий образ
мого життя», «Коли я у поганому настрої», «Мій стан зараз», «Колір мого
класу»). Кольорокорекція відбувається на двох рівнях: безпосередня терапія під
час використання кольору; корекція шляхом перемалювання твору з негативною
кольровою гамою на позитивне забарвлення.
Отже, методики з
використанням кольору дають змогу виявити емоційний стан дитини, констатувати
наявність переживань, фізіологічної, психологічної напруги, виявити їх
детермінанти, дослідити особливості емоційних стосунків між близькими людьми,
що сприяє психокорекції.
Літературні джерела
Андрушко Л. М. Вплив зеленого кольору на психіку та
фізіологічні функції людини. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія: психологічна. 2017. Вип. 1.
Андрушко Л. М. Вплив синього кольору на психіку та фізіологічні функції людини. Вісник Закарпатської академії мистецтв. 2017. Вип. 9.
Андрушко Л. М., Ясинський В. П. Вплив жовтого кольору на психоемоційний стан людини. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія: психологічна. 2018. Вип. 2.
Андрушко Л. М., Ясинський В. П. Вплив червоного кольору на психосоматику людини. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія: психологічна. 2014. Вип.1.
Іщук В., Линник Л., Торбенко О. Кольоротерапія: технологія застосування кольору у
реабілітації та оздоровленні дітей з особливими потребами. Дефектолог. 2018. № 2.
Люшер М.
Цветовой тест Люшера/Перевод с англ. А. Никоновой. М.: Эксмо, 2004. 190 с.
Мозолюк-Коновалова О. Роль кольору в образотворчій діяльності дітей
дошкільного віку. Молодь
і ринок. 2015. № 7.
Молчанова О. Колір як символічне відображення світосприйняття особистості. Простір арт-терапії: мінливість і стабільність – пошуки балансу. Харків: СПД Степанов В. В., 2019.
Подкоритова Л. Дослідження зображення форми та кольорів емоцій
у малюнку за допомогою авторської методики «Пасьянс емоцій». Простір арт-терапії: збірник
наукових праць. Вип.1. К.: Золоті ворота,
2018.
Разношинська К. В. Особливості інтерпретації змісту кольору в практичній діяльності психолога. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія: Психологічні науки. 2013. Вип. 40.
Немає коментарів:
Дописати коментар