Методика «Чарівний світ»

 

Методика «Чарівний світ» являє собою проєктивне напівстандартизоване інтерв’ю для вивчення значущих потреб, переживань і проблем дитини (Шванцара Й., 1978).

Віковий діапазон досліджуваних: діти 7-12 років.

Методика застосовується з метою знайомства з дитиною та визначення кола її проблем. В інтерв’ю пропонується ідентифікувати себе з всемогутнім чарівником, який може зробити все, що захоче, в чарівній країні і в нашому реальному світі: перетворитися на будь-яку істоту, на будь-яку тварину, стати маленьким або дорослим. В процесі інтерв’ю ідентифікація зі всемогутнім чарівником слабшає, а в кінці психолог виводить клієнта з ролі чарівника.

Проєктивне казкове інтерв’ю є ефективним методом для встановлення контакту з дитиною, дозволяючи пережити в ігровій бесіді багато значущих для неї моментів. Після кожної відповіді слід запитати, чому вона зробила б ту чи іншу справу, перетворилась би на когось тощо. Ці пояснення є основою для змістовної інтерпретації результатів.

Обстеження проводиться наодинці з дитиною. Відповіді на запитання інтерв’ю потрібно записувати дослівно. Використовувати диктофон не рекомендується, оскільки це може створити напруження при спілкуванні, викликати скутість дитини, відволікати її від змісту бесіди. У свою чергу, емоційний контакт з дитиною в процесі інтерв’ю необхідний для переходу до наступного етапу діагностичної роботи або до психокорекції.

Зміст інтерв’ю

 – Чи подобаються тобі казки? Маленькі діти зазвичай люблять казки. Ти, звичайно, вже не маленький, але, сподіваюся, тобі сподобається ця казкова гра. Уяви собі, що в тебе з’явилася чарівна ракета, яка перенесла тебе у казкову країну. Там все казкове: і люди, і тварини, і ти теж… Адже ти можеш собі таке уявити?

1. А тепер скажи мені, ким би ти хотів бути в цій казковій країні? А чому ти хочеш бути …? А ким би ти не хотів бути в казковій країні? Чому?

Ми ще на хвилинку затримаємося в казковій країні. Тепер уяви собі, що ти чарівник (фея): ти дуже сильний, за допомогою чар ти можеш зробити все, що забажаєш. Ти можеш створювати, змінювати, знімати закляття, або зробити так, щоб що-небудь зовсім зникло.

2. Так скажи мені, чарівник, що б ти зробив? А навіщо? А чому?

Ти все ще чарівник (фея). Ти сідаєш в ракету та повертаєшся назад, в звичний для нас світ. Перш за все давай зайдемо до твоєї домівки – уяви собі це якомога детальніше.

3. Тепер ти у себе вдома. Ти – всемогутній чарівник, що б ти зробив? А чому? А навіщо? А що б ти зробив для тата, для мами, для сестри (брата), бабусі, дідуся? Навіщо? Чому?

4. Тепер чарівник потрапляє до школи. У твоїх силах щось створити, змінити, знищити, зробити так, як ти хочеш.

5. Ось тепер ти в школі. Що б ти зробив? А чому? А навіщо, для чого? А для вчителів? Для чого? А для однокласників? Навіщо? Чому?

6. Що б ти начарував для дітей? Для чого? Чому?

7. Ледь не забули про тебе! Що б ти зробив для себе? Чому? Що б ти змінив або зовсім знищив? Для чого? Чому?

8. Ну, а для мене, чарівник, що б ти зробив? Чому? Дякую тобі, ти – справжнісінький чарівник!

9. Якби ти став чарівником, ти міг би набути будь-якого вигляду, перетворився б на кого завгодно або будь-що. Хочеш?

10. Скажи, на що або на кого ти хотів би перетворитися? Чому? А на кого ти ні за що не хотів би перетворитися? Чому?

11. Ти можеш перетворитися на будь-яку тварину. Якою б твариною ти хотів би стати? Чому?

12. А якою твариною ти не хотів би бути? Чому? Ти відмінно впорався із завданням.

13. Ти – чарівник, у тебе величезна влада і безліч можливостей, ти можеш вибрати одну з трьох можливостей:

∙ стати маленькою дитиною;

∙ стати дорослим;

∙ залишитися таким як є.

14. Скажи, ким ти хочеш бути – маленькою дитиною, дорослим або таким, як зараз? Чому? Навіщо?

А чому ти не хочеш стати ... (1-й не вибраний варіант)?

А чому ... (2-й не вибраний варіант)?

15. А тепер скажи, чи хотів би ти стати дівчинкою (хлопчиком)? Чому?

Ти відмінно впорався із роллю чарівника. Але кожна гра закінчується, і наша теж. І тепер ти вже не чарівник, а (ім’я, прізвище дитини).

16. Чи тобі подобається твоє ім’я? (Не подобається? Чому?) А прізвище? (Не подобається? Чому?) Чи хотів би ти, щоб тебе звали по-іншому? Чому? Як тебе звуть батьки, друзі, однокласники?

17. Ти досить кмітливий (кмітлива). Давай ось що спробуємо, але це вже не буде казковою грою. Уяви, що можуть здійснитися усі твої найзаповітніші бажання. Нехай це будуть твої потаємні бажання. Однак, кожна гра має свої правила, і наша гра їх має: ти можеш вибрати лише три бажання.

Перше бажання – …; 

Друге бажання – …; 

Третє бажання – ….

А чому саме перше, друге, третє?

Дуже добре. А тепер подумай над наступним:

18.Чого найбільше бояться діти? Чому?

19. Що завдає їм найбільшого болю?

20.Що їх найбільше засмучує? Чому?

21. Що є причиною найбільшої радості у дітей? Чому?

Ти справжній молодець! Наша гра закінчилася. Вона тобі сподобалася? Що тобі сподобалося найбільше в грі?

 Інтерпретація

Інтерпретація даних значною мірою базується на відповідях клієнта (молодшого школяра, підлітка) на запитання «Чому?», «Навіщо?», оскільки тоді клієнти говорять про свої потреби, значущі переживання. Найбільш важливими для інтерпретації є відповіді на запитання «Чому?». Мотиви вибору різноманітні, мають особистий характер, обумовлюються позицією дитини. Саме особистісні показники є корисними для діагностичних висновків.

Змістовний аналіз відповідей дозволяє поглибити уявлення про переживання клієнта і про реальну життєву ситуацію, яка є актуальною для нього. Невербальні сигнали також дають багато інформації для психолога-практика. За їх допомогою можна відзначити емоції клієнта, суб’єктивну значимість проблем, про які він згадує. Нарешті цікаві результати дає формальний аналіз висловлювань: їх змістовність, розлогість, лексична та граматична побудова можуть підтвердити або піддати сумнівам висновки, що формуються в процесі інтерпретації результатів.

В цілому, інтерпретуючи результати, слід враховувати, що ідентифікація клієнта з чарівником задана інструкцією і, отже, є усвідомленою, внаслідок чого його висловлювання можуть мати тенденції до соціально схвалюваних відповідей, тобто прагненню показати себе в кращому світлі.

Літературні джерела

Махній М. М. Казкотворчі технології у психолого-педагогічній практиці. Чернігів: Десна Поліграф, 2023. 

Шванцара Й. Диагностика психического развития. Прага: Авиценум, 1978.

Методика «Мій дракон»

 

Проєктивна методика «Мій дракон» орієнтована на вивчення особливостей поведінки підлітків у проблемній соціально-психологічній ситуації, визначення власних сильних і слабких особистісних сторін, які допомагають або заважають у спілкуванні і в успішній адаптації в соціумі (Федорчук В., 2014; Цветкова С., 2015).

Віковий діапазон досліджуваних: підлітки від 10 років і старше.

Дітям пропонується уявити собі дракона, як символ життєвої проблеми і скласти про нього казку.

Загальновідомим є те, що дракон – це збірна назва, яка об’єднує ряд фантастичних істот, в основному змієподібних, великих розмірів, часто з додаванням ознак інших тварин. Образи драконів фігурують у міфах і легендах різних народів, ним широко послуговуються у жанрі фентезі, використовують у гороскопах та астрології.

Легенди й міфи про драконів знані практично в усіх народів світу. У казках особливими ознаками дракона є здатність літати, наявність декількох голів або хвостів, вогненне дихання та розум.

У різних культурах ставлення до драконів і характеристики їх відрізняються. У традиції країн Далекого Сходу дракони здебільшого зображуються із приязню, як добрі покровителі людей. У народних китайських казках та легендах дракон – це символ сили, величі, а ієрогліф дракона, як і раніше, означає розум, силу, енергію, здібності, цільну натуру та в цьому значенні застосовується як емблема всіх зазначених понять.

Західній традиції властиве зображення драконів злими істотами. У слов’ян, зокрема й українців, дракона зазвичай називають змієм (Змій Горинич, або Чудо-Юдо). В українських народних казках виділяють такі мотиви про змія: викрадення змієм дівчини, яка є сестрою головного героя («Котигорошко», «Три підземні царства»); захист джерела або ж криниці змієм та обмін води на жертву («Кожум’яка»); змій-спокусник («Звірине молоко»); викрадення змієм небесного світила («Іван Фат Фрумос»).

З ким тільки не бився Змій Горинич: і з Кирилом Кожум’якою та Добринею Микитичем біля київських пагорбів, і з лицарями «Круглого столу» на пагорбах британських островів, з іншими казковими героями. Та в кожному випадку змій асоціювався з підступністю, лестощами і вмінням спокушати простий люд. Особливу небезпеку він являв для жінок, вступаючи з ними в зв’язок. Недарма саме подобу змія прибирає сатана, спокушаючи Єву.

Популяризація образу дракона останнім часом значно змінила його, хоча міфологічні риси в дещо іншому вигляді часто просочуються до образу, це – величезний лускатий ящір з перетинчастими крилами, чотирма лапами, що закінчуються страшними кігтями, довгим хвостом з гострим охвістям, довгою шиєю, зубастою пащею і головою з рогами. Такий дракон наділений магією, видихає полум’я, або що-небудь інше, здатний літати, накопичує скарби та являє собою загрозу для оточення, в першу чергу для людей. Часто класичні дракони наділені великою мудрістю або підступністю.

У новітній фантастичній літературі дракон як істота вищого рівня наділений багатьма здібностями: вогненним або іншим диханням, різного роду магією, здатністю перетворюватися на людину та інших істот, телепатією. Автори наукової фантастики здійснили десакрализацію образу дракона. Колишній статус носія Абсолютного Зла був замінений на статус друга людини або, іноді навіть домашньої тварини. Слов’янський дракон – триголовий Змій Горинич – уникнув долі бути нерозумним мисливцем, у сучасних художніх творах до нього ставляться як до добродушного, хоч і не дуже розумного помічника богатиря.

Більшість драконів сучасної літератури – це фантастичні істоти, які часто кардинально відрізняються від міфологічних. Хоча стереотипне уявлення про дракона у фантастиці йде від казок і міфів, воно не відповідає йому безпосередньо, а переосмислюється. Сучасні літературні дракони можуть уособлювати собою весь спектр людських емоцій, ролей та рис характеру, від позитивного до негативного, та здебільшого найпопулярніші та найпоширеніші образи літературних драконів являють собою не тільки зовнішнє зло, але й зло в людях – жадібність, злість, насильство, зраду. Дракон символізує собою випробування, яке потрібно пройти, щоб отримати скарб.

Битва з драконом – це містерія ініціації з символікою тимчасової смерті та відродження. Один з найбільш поширених класичних літературних сюжетів – битва з драконом: герой, завдяки своїй відвазі, перемагає дракона, заволодіває його скарбами або звільняє полонену принцесу. Цей сюжет розповідає про двоїсту природу людини, про внутрішній конфлікт між світлом і темрявою, про сили несвідомого, які можуть бути використані для досягнення як творчих, так і руйнівних цілей.

Багато хто з письменників не просто використовує драконів як дублерів для людей або домашніх тварин, але перероблює різні теми старих традицій, наповнюючи їх сучасним значенням, зображуючи людей і драконів, які допомагають один одному рости і навчатися. Досить часто автори зображують у своїх творах драконів у ролі таємних друзів підлітка, яку раніше у фольклорі виконували чарівники та добрі феї – допомагати дорослішати героям та змінювати своє життя. Можливо, ці таємні друзі – дракони – привабливі тим, що підлітки в пошуках себе коливаються між магічним світом дитинства, прийняттям мирських реалій дорослого життя та опором буденщині.

Відносини з драконами в дитячій фантастичній літературі можуть також символізувати труднощі та хвилювання боротьби зі змінами в собі, коли підлітки, маючи невеликий контроль над собою, експериментують з небезпечними таємницями та стикаються з новими проблемами поодинці. Психічний зв’язок між дитиною і драконом демонструє зростаючі здібності підлітка розвивати свої індивідуальні таланти, щоб бути більш незалежним, та виховний момент, щоб навчитися любити, приймати любов, втративши близьких за межами безпечного кола сім’ї та шкільного середовища.

Деякі автори пов’язують з драконами сфери психіки дитини, які дорослі не можуть приручити та контролювати. Ці сучасні письменники досить сміливі, щоб визнати, що дракони знаходяться всередині нас, що діти і молоді люди можуть багато чому навчитися за межами сім’ї і школи, що діти мають своє власне життя, в якому вони можуть навчатися у таємного друга-дракона. На думку цих письменників, дракони допомагають людині зібрати свої внутрішні сили, успішно протистояти нав’язуваному контролю, негативному психологічному програмуванню і позбутися від тиску людей, що завдають душевного болю (Братаніч О., 2011).

 Інструкція

 – Усі ми читали казки, легенди про сміливого воїна, який вбиває дракона або Змія Горинича. Пам’ятаєте, як було страшно, коли богатир відрубував у дракона одну голову, а на її місці відразу виростала інша? І, здавалося, цьому не буде кінця. Дракон (Змій Горинич) здавався непереможним, але в результаті різних зусиль раптом виявлялося, що дракон обезголовлений, переможений.

У кожного є «свій дракон» – це наші слабкі сторони, недоліки, що заважають нам жити, але до яких ми звикаємо.

Майже кожний зважувався «вбити свого дракона». Але потім виявлялося, що ця справа довга і важка, що на місці однієї «відрубаної голови», якось непомітно з’являється інша, потім друга, третя. І ми привчаємося жити із своїм «драконом», хоча згодом він усе більше і більше псує і наше життя, і життя наших близьких і оточуючих.

Тому краще воювати з «драконом», поки він ще малий і доки у вас самого ще досить сил. Найголовніше – пам’ятати, що кількість голів у нього не безмежна і його можна перемогти.

Намалюйте свого «дракона» і дайте йому назву в цілому і кожній його голові окремо.

Після виконання завдання придумайте історію або казку про те, як ви переможете своїх «драконів». Історія може бути зображена у вигляді коміксу, подана як розповідь або сценарій фільму.

На написання казкової історії дається 10-20 хвилин.

Обговорення та інтерпретація

Після прослуховування казки,  поставте уточнювальні запитання:

∙ Що проявилося в цих історіях?

∙ Звідки взявся твій дракон?

∙ Скільки йому років?

∙ Чим небезпечний дракон?

∙ У чому його сила?

∙ Чого дракон боїться?

∙ Що необхідно для того, щоб його перемогти?

∙ Як проходила битва?

∙ Що необхідно для того, щоб його перемогти?

∙ Яким чином ти його переможеш? (Тут важливо саме «яким чином», а не «якщо»: в такий спосіб ми підкріплюємо віру дитини в успіх).

Отже, залежно від відповідей, психолог може або підкреслити, що в нього є всі шанси перемогти дракона і подумати про те, що буде підтримувати його у вірі в себе, або обговорити, які додаткові навички, знання допоможуть йому подолати дракона і досягти поставленої мети.

Чи може ця казка допомогти реально «перемогти свого дракона» і в чому? Чи замислювався хто-небудь над тим, що дійсно можна зробити зі своїми слабкими сторонами? При бажанні дитина може розповісти про це.

Аналіз казки дозволяє зорієнтуватися наскільки важко підлітком переживаються проблеми, чи багато їх у нього, чи пов’язані вони з родиною або соціальним оточенням; дізнатися про ступінь готовності до вирішення проблем та можливі сценарії й стратегії їх вирішення.

Аналізуючи малюнок в цілому, варто звернути увагу на його загальний розмір, яку площу аркуша займає зображення самого дракона. Це може вказувати на те, наскільки важко сприймається дитиною проблемна ситуація. Характер зображення – дитячий, несерйозний, агресивний, полохливий, стривожений – вказує на особливості ставлення до життєвих труднощів.

Аналіз відповідей на питання: «Звідки взявся ваш дракон?» показує, що найбільш типові відповіді можна розділити на кілька груп. Відповіді «він народився разом зі мною», «з яйця», «мамо, тато подарували», «із гнізда» можуть вказувати на те, що проблема виникла у ранньому дитинстві: провина, страхи, установки, очікування батьків тощо можуть бути причиною багатьох проблем особистісного зростання дитини.

Відповіді «зустрів на вулиці», «знайшов у лісі», «він на мене напав у провулку» тощо сигналізують про те, що дитина має проблеми у спілкуванні з оточуючими людьми, прийнятті його в соціумі, переживає конфліктні ситуації з однолітками. Відповіді «з іншого світу», «з інших країн», «взяв у друга» та інші можуть вказувати на те, що проблема не своя, а чужа, але дитина її сприймає як свою власну.

Відповіді на запитання: «Скільки років твоєму дракону? Як давно він у тебе?», можуть вказувати на час, коли відбулася психотравмуюча ситуація, конфлікт, хвороба, ситуації сімейної кризи тощо. Так практика засвідчує, що підлітки досить точно визначають подію, пов’язану з числом, яке вони неусвідомлено вказали як вік дракона (у випадку, якщо вік дракона вказується меншим за вік автора казки).

Як правило, підлітки, особливо дівчатка, не дуже хочуть позбавлятися дракона, вони його щадять навіть тоді, коли дракон починає заважати та придушувати господаря. Тоді вони його просто ховають, закривають у клітці, здають у зоопарк, але існувати він не перестає, навіть якщо він і не заважає, проте вимагає додаткового догляду. Лише невелика частина дітей одразу вирішують його прогнати, вбити, знищити. Приручення, приборкування чи одомашнювання  свого дракона означає, що проблему підліток обернув собі на користь, як захисний механізм, який дозволяє зменшити силу переживань.

У ході бесіди підліток може розповісти про причини страху, який може бути пов’язаний з попереднім негативним досвідом розв’язання проблеми або відсутності підтримки. Така інформація допоможе педагогам краще зрозуміти, в якому напрямі краще зосередити максимум зусиль.

Практика застосування проєктивної діагностичної методики «Мій дракон» показує, що вона може бути методом початкової оцінки наявності усталених моделей мислення та поведінки особистості, спрямованих на подолання життєвих труднощів.

Літературні джерела

Братаніч О. Трансформація образу дракона в літературі різних епох як символ переосмислення взаємодії тваринного та людського. Сучасні літературні студії. 2011.

Махній М. М. Казкотворчі технології у психолого-педагогічній практиці. – Чернігів: Десна Поліграф, 2023. – 224 с. 

Федорчук В.М. Тренінг особистісного зростання: навчальний посібник. К.: Центр учбової літератури, 2014. 250 с.

 Цветкова С.Л. Изучение копинг-поведения подростков и взрослых с помощью проектного метода «Мой дракон». Личность, семья и общество: вопросы педагогики и психологии. 2015. № 12.

Методика «Історія в шести частинах»

Проєктивну техніку роботи з ресурсами особистості «Six Part Story-Making» запропонував ізраїльський психолог, фахівець з профілактики психотравм Мулі Лахад. Вчений тривалий час досліджував способи поведінки людей у стресогенних ситуаціях. Він встановив, що у кожної людини є своя власна унікальна комбінація ресурсів боротьби з несприятливими обставинами. Такі висновки стали основою «BASIC Ph Model» – моделі, що ґрунтується на визнанні здатності особистості протистояти катастрофам, зберігати своє психічне здоров’я у будь-яких екстремальних ситуаціях (Lahad М. Story-making in assessment method for coping with stress: Six-piece story-making and BASIC Ph, 2013). 

Дана техніка використовується фахівцями як інтегративна модель роботи з історіями людей, які пережили негативний досвід (адаптація Гавриловська К., Дем’янчук, Ю., 2020).

Віковий діапазон: старші підлітки і дорослі.

Мета: проаналізувати систему ресурсів, які дозволять визначитися з можливими стратегіями поведінки у складних життєвих ситуаціях.

Інвентар: аркуш паперу формату А4, олівці або фарби і пензлик.

Час: 10-20 хвилин

Інструкція:

Розділіть листок на 6 рівних частин і у кожній частині виконайте наступні завдання у вигляді малюнку:

1. Оберіть головну дійову особу вашої казкової історії і місце, де вона проживатиме і намалюйте.

2. Намалюйте символічно завдання або місію, яку виконує (має виконати) ваш персонаж.

3. Намалюйте можливих помічників вашого головного героя.

4. Окресліть перешкоду, яка може стояти на шляху реалізації героєм його завдання чи місії.

5. Покажіть як герой долає перешкоди, які виникають на шляху.

6. Розкажіть, що відбувається далі і чим завершується історія.

Почергово об’єднайте зображення 6 частин у єдину історію.

1. вибір героя і місця проживання,

2. формулювання завдання-місії,

3. вибір помічників,

4. визначення перешкод,

5. опис стратегій їх подолання,

6. аналіз результатів.

Визначте сильні сторони головного героя, які дозволили йому зберігати емоційну рівновагу в складних ситуаціях та досягти бажаної мети.

Контент-аналіз

Новостворена історія метафорично демонструє те, як клієнт зазвичай сприймає світ або реагує на нього. Вона сприяє пошуку ресурсів для самовідновлення людини, що постраждала внаслідок травматичних подій, допомагає віднайти форми надання психологічної допомоги.

Психолог у співбесіді з досліджуваним співвідносить кожен елемент історії з основними параметрами моделі BASIC Ph, які стосуються життєвих ресурсів:

B (Beliefs and Values);

А (Affects and Emotions);

S (Social Relations);

I (Imagination and Creativity);

C (Cognition and Thought);

Ph (Physiological Resources and Activities).

Модель BASIC Ph містить шість основних параметрів, що складають ядро індивідуального стилю поведінки під час перебування у несприятливих обставинах (кожна літера в назві моделі означає якийсь ресурс).

1. Belief (віра): філософія життя, вірування та моральні цінності.  Цей спосіб подолання кризи базується на вірі (в Бога, в людей, в диво чи в самого/саму себе, у свою місію). Це система переконань, цінностей та смислів,  потреба в самореалізації та самовираженні. Вірування можуть бути не тільки релігійні, але й політичні тощо.  Важливий сам факт наявності віри.

2. Affect (афект): почуття, емоції.  Афективна стратегія проявляється через емоції: плач, сміх, розмову з кимось про свої переживання. Цей спосіб подолання кризи вимагає, насамперед, виявлення різних почуттів та їх ідентифікацію. Далі слідує спроба висловити розпізнані почуття прийнятними для людини способами: словесно, письмово (в оповіданні чи в листі); без слів – в танці, малюнку, в музиці, в драмі. Можна записувати в щоденник свої почуття чи малювати їх. 

3. Social (соціум): приналежність, родина, друзі.  Даному способу подолання кризи властиве прагнення до спілкування. Можна звертатися за підтримкою до сім’ї, друзів чи психологів. Можна допомагати іншим постраждалим, занурюватися у волонтерську роботу. Тобто, важлива соціальна включеність: прагнення бути серед людей, почувати себе частиною системи, організації і т.п. Отримати від інших людей підтвердження, що ти живий/жива, чимось корисний/корисна, можеш на щось впливати.

4. Imagination (уява): творчість, гра уяви, інтуїція.  Цей спосіб подолання кризи базується на творчих здібностях. Завдяки уяві можна мріяти, імпровізувати, уявляти собі майбутнє, розвивати інтуїцію, змінюватися, шукати розраду у світі гри та фантазії. Практикувати рукоділля, гончарство тощо. Фантазія допомагає відволіктися від жорстокої реальності, проявити почуття гумору; знайти креативне рішення актуальних проблем.

5. Cognition (когніція): знання, логіка, реальність, думки.  Спосіб подолання кризи через актуалізацію ментальних здібностей, вміння логічно та критично мислити, оцінювати ситуацію, пізнавати нові ідеї, планувати, навчатися, збирати інформацію, аналізувати проблеми та раціонально вирішувати їх. Когнітивна стратегія передбачає аналітичну роботу, складання списків чи планів.

6. Physiology (фізіологія): фізична, чуттєва модальність та діяльність.  Спосіб подолання кризи через концентрацію на фізичній діяльності тіла. Цей спосіб пов’язаний зі здатністю відчувати себе завдяки органам чуття. Передбачає фізичну активність: спорт, фізична праця, медитація, прогулянки на природі, походи в гори і т.д. Також, отримання задоволення (релаксу) через їжу.

В силу своїх індивідуальних особливостей та умов середовища старші підлітки вже мають певний набір стратегій подолання, які звертаються до одних і тих самих ресурсних каналів серед шести основних. Людина може постійно вдаватись до емоцій чи до фантазії набагато частіше, ніж до фізичної активності та навпаки. Інакше кажучи, одні канали постійно використовуються, в той час як інші практично не задіяні. Але це зручно до тих пір, поки життєва ситуація не стає критичною, коли людина повторює одні й ті ж самі стратегії з метою позбутися від проблеми. Іншими словами, людина «зациклюється», використовуючи до нескінченності одну і ту ж стратегію подолання, не просуваючись ні на крок вперед і нічого не змінюючи. У таких випадках криза є наслідком безвихідності та відсутності гнучкості вибору стратегії вирішення. Психологу в роботі з такими клієнтами варто зосередитись на активації їх ресурсів.

Отже, потенціал для подолання стресогенних ситуацій є у всіх. Комбінація шести параметрів моделі BASIC Ph становить індивідуальний стиль боротьби з несприятливими обставинами. Потенційно кожна людина володіє кожною зі згаданих вище стратегій з раннього дитинства і протягом усього свого життя. У кожного/кожної є свої «звичні» методи подолання кризи, тому переважає, зазвичай, один з них або комбінація кількох.

Модель BASIC Ph дає можливість зрозуміти, що стрес можна долати різними способами. Також демонструє, що всі люди долають стрес по-різному. Саме тому немає універсальних способів долання стресу, не може бути і універсальних порад щодо поведінки в стресових ситуаціях  (Гавриловська К., 2020).

Літературні джерела

Гавриловська К.П. Модель BASIC Ph у роботі психолога. Розвиток обдарованої особистості в освітньому просторі: ціннісний вимір. К.: Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, 2020. 

Гавриловська К.П., Дем’янчук Ю.Ю. Сторітелінг як засіб розвитку психологічної пружності особистості. Актуальні проблеми психології: збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України. 2020. Вип. 6.

Махній М.М. Казкотворчі технології у психолого-педагогічній практиці. – Чернігів: Десна Поліграф, 2023. – 224 с.