Малюнкова діагностика «Сприймання образу тіла»

Образ тіла – це своєрідна система уявлень людини про фізичну сторону власного «Я», про своє тіло, так би мовити, тілесно-психологічна «карта». При цьому образ тіла не є пасивним і «застиглим», раз і назавжди заданим, навпаки, він є динамічним і, разом з тим, суб’єктивним, оскільки формується самою людиною в процесі активної діяльності.

Образ тіла конструюється людиною з окремих фрагментів – різних проявів тілесного та усвідомлення його в різноманітних життєвих ситуаціях. Цей образ має усвідомлені і неусвідомлені компоненти, які можуть відрізнятися один від одного залежно від значимості для кожного індивіда. Цікаво, що презентуючи себе – дитина чи дорослий – орієнтується часто на зовнішню складову образу тіла. Свідомість кожної людини містить образ фізично досконалої людини, й особа неминуче порівнює власну зовнішність з цим ідеалом.

Оцінка образу тіла передбачає ступінь задоволеності своїм тілом, включаючи оціночні судження про своє тіло. Основною підставою оцінки образу тіла є ступінь розбіжності або відповідності між сприйняттям індивідом своїх фізичних параметрів і значущих для нього ідеалів зовнішності. Людина, яка задоволена своєю зовнішністю, має позитивний «образ тіла». Водночас особа змінює уявлення про власне тіло відповідно до її емоційного стану, а також реакцій інших людей.

Психологами визначені основні фактори, які впливають на визначення особливостей розвитку особистості дитини в контексті формування її образу тіла, зокрема:

- розвиток і зміна самосвідомості;

- розвиток і зміна організму і тіла;

- розвиток і зміна ґендерної ідентичності;

- міжособистісні відносини з однолітками;

- відносини всередині родини;

- вплив мас-медіа.

Образ тілесного «Я» зазнає остаточної зміни з 11 до 14 років і має суттєвий вплив на цілісний «образ Я». Спостерігається велика кореляція самооцінки і заклопотаності своєю зовнішністю з уявленнями про себе, оцінкою різних сторін «Я» у дівчат; виявляється зв’язок негативної самооцінки від неприйняття свого образу тіла порівняно з хлопцями, які чітко розділяють оцінку своєї зовнішності з інтелектуальними якостями та іншими аспектами «Я». Про це свідчить аналіз описів підлітками самих себе, в яких у хлопчиків на перших місцях стоять характеристики дій або діяльності в цілому, а у дівчаток – зовнішній вигляд (Тіунова А., 2016).

Оцінка власного фізичного «Я» займає одне з вагомих місць у «Я-концепції» підлітків. Усвідомлюючи свої розумові здібності, вік, ґендерну ідентичність, сексуальність, підліток формує у своїй уяві образ власного тіла і особистісне ставлення до його фізичних параметрів. І саме від вміння сприймати себе об’єктивно та доброзичливо, усвідомлювати свої достоїнства і працювати над недоліками, залежить його успішність на шляху до зрілості.

Переважна більшість досліджень стосовно образу тіла, які проводилися у підлітковому середовищі, свідчать про те, що саме у зв’язку зі значними фізичними змінами, які відбуваються у цей віковий період, підлітки починають контролювати власне тіло і досить часто у надто болючий спосіб. В результаті статевого дозрівання підлітки часто відчувають себе незграбними і соромляться власного тіла. Дівчатка-підлітки особливо схильні до розвитку негативного образу тіла. Вони часто ігнорують інші здібності і зосереджуються лише на зовнішньому вигляді як доказі власної гідності. Наслідком цього може стати зниження самооцінки і підвищення ризику розвитку психічних розладів, у тому числі розладів харчової поведінки. На початку підліткового періоду дівчатка, швидкість розвитку тіла яких відрізняється від середньостатистичної, особливо схильні до незадоволення і низької самооцінки. Дівчата, які випереджають або, навпаки, відстають від однолітків у розвитку, перебувають у найбільш складній ситуації. Оскільки образ тіла трактується як невід’ємна частина самосвідомості особистості, негативний образ тіла неминуче справляє негативний вплив на всі сфери життєдіяльності.

Підліток болісно переживає уявну «потворність» образу свого фізичного «Я»; його пригнічують форма його носа, надмірне збільшення надбрівних дуг, порушення «симетрії» в обличчі, зокрема асиметрія очних щілин, або, «випинання» очей тощо. Він постійно розглядає себе в дзеркалі, знаходячи у власному образі підтвердження «обґрунтованості» невідступних страхів.

Як правило, невдоволення своїми рисами обличчя або фігурою виникає епізодично, після якихось реплік однолітків або дорослих. Але в окремих випадках таке невдоволення присутнє постійно, коли підлітка постійно дражнять у школі чи у дворі. В результаті виникає своєрідна патологія, коли утворюються стійкі уявлення про власну фізичну недосконалість, а найболючіше в цій ситуації проявляється у випадках, коли люди, чия думка важлива для підлітка, акцентують увагу на його явних або уявних недоліках. Страждаючі цією патологією постійно відчувають страх, що оточуючі постійно зосереджені на їхньому обговоренні та насміхаються над ними.

Однією з найбільш розповсюджених патологій підліткового віку, пов’язаних з хворобливим переживаням власної зовнішності, є дисморфофобія. Дисморфофобія (з грецької – «нав’язливий страх тілесної деформації») – це форма психологічного розладу, що характеризується нав’язливими переконаннями людини про наявність у неї якогось дефекту зовнішності, уявного або перебільшеного. Це  нав’язливий страх невротичного характеру, пов’язаного з реальними або вигаданими фізичними вадами. Даний розлад властивий підлітковому і юнацькому віку від 13 до 20 років, при чому понад 80% випадків припадає на період статевого дозрівання. Вікова категорія хворих дисморфофобією не випадково включає в себе підлітків. На думку більшості авторів, широке поширення дисморфофобії, в підлітковому і юнацькому віці визначається самою специфікою цього вікового етапу, коли загострюється увага до своїх зовнішніх даних (так само, як і до думки про них оточуючих).

 Традиційно для дослідження психосоматичних феноменів та тілесної ідентичності використовуються бесіда, інтерв’ю, діагностичні ігри, коректувальна тілесно-орієнтована техніка, що включає діагностичні прийоми та методики арттерапії (Ільясова К., 2019; Туркова Д., 2019; Хомуленко Т., 2016).

Для вимірювання індексу занепокоєння образом тіла у підлітків зручно використовувати шкалу контурних малюнків американського психіатра А. Чайлдреса (Childress Contour Drawing Rating Scale, Childress A., 1993).

У пропонованій 8-бальній шкалі кожна з цифр репрезентує різний ступінь розміру тіла (від найхудішого до ожиріння). Від респондентів вимагається вибрати цифру, яка представляє їхній «наявний» та «уявний ідеальний» розмір тіла. Оцінка невідповідності розраховується як різниця між сприйняттям поточного та ідеального розміру тіла. Результати з оцінками «0» класифікуються як задоволеність образом тіла, інші бали як незадоволеність.

Окремо слід зазначити невербальний метод, запропонований О. Вулей та С. Роллом (Wooley O., Roll S.) у  1991 році – «Кольоровий вказівник незадоволеності власним тілом» (The Color-a-Person Body Dissatisfaction Test, CAPT), який дозволяє визначити рівень задоволеності (незадоволеності) власним тілом та диференційованість образу власного тіла. 

Тест спрямований на визначення міри незадоволеності за трьома параметрами:

1) живіт, стегна, сідниці, нижня частина стегон;

2) волосся, обличчя, ноги, руки, верхня частина живота, груди та плечі;

3) загальний показник незадоволеності.

Стимульний матеріал тесту складається з двох зображень (фронтального і латерального) людського тіла, чоловічого і жіночого, на аркуші паперу. Досліджуваному пропонують п’ять олівців (блакитний, зелений, чорний, жовтий і червоний) і просять розфарбувати зображену фігуру відповідної статі.

Значення кольорів:

- червоний колір використовується в тому випадку, коли досліджуваного вкрай не задовольняє будь-яка частина (частини) тіла. Пофарбовані цим кольором частини тіла оцінюються в 5 балів;

- жовтий колір – частина тіла не задовольняє – 4 бали;

- чорний колір – нейтральне ставлення – 3 бали;

- зелений колір – задовольняє – 2 бали;

- блакитний колір – дуже задовольняє – 1 бал.

За допомогою тесту визначаються три показники незадоволеності тілом.

Перший з них являє собою середнє арифметичне оцінок наступних частин тіла: ділянка живота, верхня третина стегна, сідниці, нижня частина стегна. Другий включає інші частини тіла, за винятком генітальної області, тобто волосся, обличчя, ступні, гомілки, кисті рук, передпліччя, плече, плечовий пояс, груди (грудна клітка) та верхня частина живота. Загальний: розраховується середнє значення для всіх частин тіла.

Враховуються по-різному забарвлені ділянки на фронтальному і латеральному зображеннях тіла. Середнє арифметичне цих двох оцінок – показник дискримінативності (ділянка тіла вважається дискримінованою або виділеною в тому випадку, коли вона пофарбована відмінно від всіх прилеглих до неї ділянок).

Після розфарбовування «тілесних карт» запропонуйте досліджуваним пригадати: «Як часто у вас з’являлися чи могли б з’явитися негативні емоції щодо своєї зовнішністі  у запропонованих ситуаціях?» (Махній М., 2022).

1.       В оточенні малознайомих людей.

2.      Там, де я в центрі уваги людей.

3.      Коли люди мене бачать перш ніж «я себе привів (привела) до ладу».

4.      Коли я з привабливими людьми своєї статі.

5.      Коли я з привабливими людьми протилежної статі.

6.      Коли хтось дивиться на ту частину тіла (або прояв тіла), яка мені не подобається.

7.      Коли люди дивляться на мене з певних кутів.

8.     Коли хтось хвалить мою зовнішність.

9.      Коли я думаю, що хтось мене ігнорує або відштовхує.

10.  Коли тема розмови стосується зовнішнього вигляду.

11.   Коли хтось критикує мою зовнішність.

12.  Коли нахвалюють чиюсь зовнішність, але нічого не кажуть про мою.

13.  Коли я чую, що критикують чиюсь зовнішність.

14.  Коли я згадую недобрі жарти або слова, що зачіпають мою зовнішність.

15.  Коли я з людьми, які говорять про вагу тіла або дієти.

16.  Коли я бачу привабливих людей по телебаченню і в журналах.

17.   Коли я приміряю новий одяг у магазині.

18.  Коли я ношу «відкритий» одяг.

19.  Якщо я відрізняюся одягом від оточуючих людей (на якомусь громадському заході).

20. Коли мій одяг «не сидить» як слід.

21.  Після того як я роблю нову стрижку або зачіску.

22. Коли я без косметики (для дівчат).

23. Якщо моє волосся не лежить як слід.

24. Коли мій друг або партнер не звертає на зміни (поліпшення) в моїй зовнішності.

25. Коли я дивлюся на себе в дзеркало.

26. Коли я дивлюся на своє голе тіло в дзеркалі.

27.  Коли я бачу себе на фотографії або на відеозапису.

28. Коли мене фотографують.

29. Коли я не у звичній фізичній формі.

30. Коли я роблю фізичні вправи.

31.  Після рясного обіду.

32. Коли я зважуюсь.

33. Коли я думаю, що набираю вагу.

34. Коли я думаю, що скидаю вагу.

35. Коли я в поганому настрої від чого-небудь.

36. Коли я думаю про те, який вигляд був деякий час тому.

37.  Коли я думаю про те, як мені хотілося б виглядати.

38. Коли я думаю про те, як маю виглядати в майбутньому.

39. Коли хтось бачить мене голяка.

40. Якщо мої друзі торкаються тих частин тіла, які мені не до вподоби.

41.  Коли я з певною людиною (якою?).

42. У певний сезон року (який саме?).

43. Під час певних видів відпочинку (яких саме?).

44. Коли я їм певні харчові продукти (які саме?).

Звичайно, у деякі із перерахованих ситуацій, підлітки не потрапляли або їх просто уникають. Якщо так, їм необхідно просто уявити, як часто вони були б невдоволені собою через негативний образ тіла, якби потрапили у подібні ситуації?

Зафіксуйте відповідний бал за кожним пунктом, який оцінюється:

0 – ніколи;

1 – іноді;

2 – достатньо часто;

3 – часто;

4 – завжди, або практично завжди.

Якщо результати підрахунку балів високі (66-88) або дуже високі (132-176) – це означає, що підлітки дуже часто стикаються із ситуаціями, коли вони стурбовані і засмучені з приводу своєї зовнішності.

Середні (40-65) і низькі (менше 40) результати тесту вказують на те що у житті підлітків є моменти і ситуації, коли незадоволення своїм тілом збільшується та виникають неприємні почуття, однак вони вже здатні їх усувати.

 Літературні джерела

 Ільясова К. Тілесність як психологічний феномен. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Психологія. 2019. № 1.

Махній М. М. Психологічні графічно-малюнкові методики у діагностично-корекційній роботі з дітьми. Чернігів: Десна Поліграф, 2022. 216 с.

Тіунова А. О. Психодіагностика та психокорекція порушень образу тіла у підлітків: дис. … канд. психол. наук. Київ, 2016. 249 с.

Туркова Д. М. Методика діагностики «Сприймання образу тіла дитиною». Харківський осінній марафон психотехнологій. Харків: Діса плюс, 2019.

Хомуленко Т. Б., Крамченкова В. О. Методика проективної діагностики тілесного Я. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки. 2016. Вип. 5.

Проєктивна малюнкова методика «Людина, яка зриває яблуко»

 

Більшість людей мають практичний досвід зривання яблук з дерева або хоча б уявляють собі, як це робиться. Даний факт покладено в основу графічної проєктивної методики, яку розробили  американські арттерапевти Лінда Гантт і Кармелло Табон (Gantt L., Tabone C. «Draw a person picking an apple from a tree», 1998). Російська модифікація цього тесту представлена в дослідженнях Олександра Копитіна та Олени Свістовської (Копытин А., Свистовская Е., 2007).

Дана методика спрямована на розуміння, як людина ставиться до своїх проблем, намагається знайти їх рішення, як оцінює ступінь їх «важкості», як досягає своїх цілей. Також за допомогою цього проєктивного тесту можна визначити, яку стратегію використовує людина при вирішенні проблеми та яким чином вона діє.

Досліджувані мають уявити і намалювати будь-яке дерево (бажаної висоти і тому подібне), достатню кількість яблук на ньому, що ростуть так низько, наскільки це необхідно для елементарного вирішення завдання, а також людини будь-якого зросту.

Як не дивно, більшість випробовуваних (і дітей і дорослих) зображають не просто людину, що зриває яблуко з дерева, а людину, яка вирішує досить складну проблему. Розрізняють підходи і способи досягнення уявної мети. Наприклад, досить часто зустрічаються наступні малюнки: людина, вставши навшпиньки, щосили тягнеться за яблуком або трусить дерево; збиває плоди палицею; залазить на драбину; дереться по стовбуру тощо.

Виникає питання: що спонукає випробовуваних моделювати ситуацію як проблемну, важковирішувану або нерозв’язну зовсім? Чим визначається кількість витрачених уявною людиною зусиль для досягнення бажаного? Можливо, найбільш символічною метою – яблуком? Мабуть, недарма автори тесту пропонують «зірвати» саме яблуко, а не плід взагалі.

 Символіка

 «Яблуко спокуси». Загальновідома міфологічна символіка яблука. У масовій свідомості християн усталилася версія, що в Едемському саду Єва й Адам з’їли «яблуко спокуси». За народними уявленнями, «деревом пізнання добра і зла» була яблуня, і саме яблуко скуштувала Єва, спокушена змієм. Фразеологізм «яблуко спокуси» вживають стосовно обставини, за якої є спокуса порушити заборону, скоїти гріх.

«Яблуко розбрату» – за давньогрецькою міфологією, богиня розбрату Ерида вирішила помститися богам за те, що вони не запросили її на бенкет. Ерида непомітно кинула золоте яблуко із написом «найпрекраснішій» між богинями Герою (дружина Зевса, богиня шлюбу та народження дітей), Афродітою (богиня кохання) та Афіною (богиня мудрості та перемог). Вони почали сперечатись, кому має належати яблуко, бо кожна вважала себе найкрасивішою. Син троянського царя Паріс, якого запросили бути суддею, віддав яблуко Афродіті. За це вона допомогла йому викрасти дружину спартанського царя Єлену Прекрасну, що призвело до десятилітньої Троянської війни. У переносному значенні «яблуко розбрату (чвар)» – це причина ворожнечі, суперечок, незгоди між ким-небудь.

«Молодильні яблука». У різних інтерпретаціях народних казок ці яблука незвичайні. Вони разом із живою водою повертають молодість тому, хто їх здобуде, рятують казкових персонажів від смертельних хвороб тощо.

Яблуня і яблуко спрадавна виступають символом родючості, любові й радості. Зривання яблука логічно розглядати в контексті динамічних символів як дію, під час якої людина проявляє здатність просуватися до мети свого психічного «звільнення».

Багатосимвольний потенціал лексем «яблуня» та «яблуко» свідчить про особливе ціннісно-прагматичне ставлення прадавньої людини до навколишнього світу та об’єктів природи. Ці образи увібрали в себе і відобразили широкий діапазон символьного потенціалу: як узвичаєних, так і унікально-етнічних. Саме тому яблуко може означати:

- «родючість», «плодовитість»;

- відродження життя;

- любов-нелюбов;

- уособлення людини, її зовнішнього вигляду тощо.

Візуалізувати, викликати в уяві символічне яблуко, яке зриває людина, – означає представити дію, що відбувається в часі. Ці процеси також супроводжуються феноменом ідентифікації автора з динамічними символічними сценами, що є об’єктивною підставою для якісної інтерпретації малюнків.

Інструкція: «Намалюйте людину, яка зриває яблуко з дерева».

Матеріали: папір формату А4, набір фломастерів або олівців 12 кольорів, включаючи сірий і чорний.

Аналіз зображень. Зображення оцінюються за чотирнадцятьма формальними критеріями. Ступінь вираженості кожної формальної ознаки вираховується кількісно (у балах від 0 до 5). Реєструється і підраховується частота наявних ознак відповідної категорії спостереження, далі проводиться змістовна інтерпретація результатів статистичного аналізу.

1. «Значимість кольору». Дозволяє оцінити, наскільки значущий колір в зображенні.

2. «Адекватність кольору». Дозволяє оцінити, наскільки колір відповідає предмету зображення.

3. «Енергія». Дозволяє оцінити загальну кількість витрачених при створенні малюнка сил (наскільки енергійним, трудомістким був процес малювання).

4. «Простір». Дозволяє оцінити, скільки місця на листі займає зображення (просторові особливості зображення).

5. «Інтеграція». Дозволяє оцінити взаємозв’язаність елементів зображення.

6. «Логіка». Дозволяє оцінити наявність випадкових, не пов’язаних із змістом завдання елементів зображення. 

7. «Реалізм». Дозволяє оцінити ступінь правдоподібності зображення.

8. «Вирішення проблем». Дозволяє оцінити, яким чином зображена людина дістає яблуко з дерева і чи дістає вона його взагалі.

9. «Рівень розвитку». Дозволяє оцінити ступінь зрілості образотворчої мови тестованого.

10. «Деталі об’єктів і навколишнього простору». Дозволяє оцінити ступінь деталізації зображення.

11. «Якість лінії». Дозволяє оцінити ступінь уміння тестованого малювати лінії (свідчить також про міру контролю процесу малювання лінії).

12. «Людина». Дозволяє оцінити правдоподібність зображення людської фігури (дана ознака пов’язана з самоідентифікацією і відчуттям схеми власного тіла).

13. «Ротація». Дозволяє оцінити ступінь нахилу дерева і людини по відношенню до вертикальної осі.

14. «Персеверація». Дозволяє оцінити наявність неадекватно багаторазової реакції на стимул.

Арттерапевтичні шкали формальних елементів 

Шкала 1. Значимість кольору Скільки кольору використано для створення малюнка? Колір використовується тільки для створення контурів предметів чи також для розфарбовування?
Малюнок не створений.	0
Колір використовується лише для контура предметів чи ліній.  Предмети зсередини не розфарбовані.	1
Колір використовується лише для створення контура предмета чи ліній.  Один предмет розфарбований.	2
Два чи більше предметів  розфарбовані зсередини.	3
Колір використаний як для створення контура, так і для розфарбовування предметів зсередини.	4
Колір використаний я для створення контура, розфарбовування предметів зсередини  та розфарбовування фону.	5
Шкала 2. Адекватність кольору Чи відповідає колір предмету ?
Малюнок не створений.	0
Весь малюнок створений в одному кольорі (голубий, синій, фіолетовий, оранжевий, жовтий, рожевий).	1
Весь малюнок виконаний в одному кольорі (червоний, зелений, чорний).	2
Деякі кольори (але не всі) відповідають предметам.	3
Більшість кольорів відповідає предмету.	4
Всі кольори відповідають предмету.	5
Шкала 3. Енергія Скільки енергії затрачено на створення малюнка?
Малюнок не створений.	0
Малюнок створений з мінімальними затратами енергії.	1
Малюнок створений з незначними затратами енергії.	2
Малюнок створений  із відносно значними затратами енергії.	3
Малюнок створений із значними затратами енергії.	4
Малюнок створений із надмірними затратами енергії.	5
Шкала 4. Простір Скільки місця займає малюнок відносно загального простору аркуша?
Малюнок не створений.	0
Малюнок займає менше 25 % аркуша.	1
Малюнок  займає приблизно 25% аркуша.	2
Малюнок  займає приблизно 50% аркуша.	3
Малюнок займає приблизно 75% аркуша.	4
Малюнок займає більше 75% аркуша.	5
Шкала 5. Інтеграція Наскільки цілісна композиція? Наскільки елементи узгоджені між собою?
Малюнок  не створений.	0
Малюнок не інтегрований, цілісна композиція відсутня, елементи малюнка не співвідносяться один з одним.	1
Як мінімум два елементи малюнка зображені, але не пов’язані між собою.	2
Існує зв’язок між двома елементами малюнка.	3
Існує зв’язок між трьома і більше елементами малюнка.	4
Композиція інтегрована, одні елементи можуть бути фоном для інших.	5
Шкала 6. Логіка Чи відповідають предмети темі малюнка?
Малюнок не створений.	0
Зображення позбавлене будь-якої логіки, або зображено більше трьох предметів, що не відповідають темі завдання.	1
Зображено три предмети, що не відповідають темі завдання.	2
Зображено два предмети, що не відповідають темі завдання.	3
Зображено один предмет, що не відповідає темі завдання.	4
Жодного предмету, що не відповідають темі завдання.	5
Шкала 7. Реалізм Наскільки реалістичні зображені  предмети ?  Чим більш реалістичні і трьохмірні предмети, тим більш висока оцінка.
Малюнок складається з ліній і плям, у яких не можна розпізнати об’єкти.	0
Є окремі елементи зображення, за допомогою яких автор малюнка намагається передати зображення людини, дерева чи яблука.	1
Зображені предмети можна розпізнати, але характер малюнка примітивний.	2
Зображення людини і дерева включають основні частини.	3
Зображення має відносно реалістичний характер.	4
Зображення має достатньо реалістичний характер.	5
Шкала 8. Вирішення проблем Наскільки ефективний спосіб діставання яблука?
Зображення відсутнє або предмети неможливо розпізнати.	0
У людини немає яблука ні в руці, ні на землі, ні в корзині.	1
Людина тримає яблуко, однак незрозумілий спосіб діставання. Або яблука самі падають в кошик чи на землю.	2
Людина тримає яблуко, однак спосіб його діставання  не зовсім раціональний (наприклад помітно видовжені руки).	3
Людина стоїть на землі чи драбині, і тягнеться за яблуком.	4
Людина стоїть на землі чи іншій основі і зриває яблуко.	5
Шкала 9. Рівень розвитку Цей показник відображає ступінь зрілості зображувальної «мови» і відповідає віку дитини.
Малюнок не зображений або предмети неможливо розпізнати.	0
Малюнок складається з плям або ліній.	1
Малюнок нагадує зображення 4-6 річної дитини.	2
Малюнок нагадує зображення 7-11 річної дитини.	3
Малюнок нагадує зображення підлітка, зображений фон, розміри предметів співвідносяться  один з одним.	4
Малюнок нагадує зображення дорослого.	5
Шкала 10. Деталі об’єктів і  навколишнього простору Наскільки деталізоване зображення?
Малюнок не створений, або елементи важко розпізнати.	0
На малюнку зображені відносно прості  зображення людини чи дерева, деталей мало.	1
Крім людини, дерева і яблука зображена також базова лінія, що нагадує, наприклад, траву.	2
Крім основних елементів зображені один чи два додаткові предмети.	3
Крім людини, дерева і яблука зображено декілька додаткових предметів.	4
Крім людини, дерева і яблука зображено безліч додаткових предметів.	5
Шкала 11. Якість ліній Наскільки контролюється процес створення ліній?
Малюнок не створений.	0
Лінії проведені з мінімальним контролем, перериваються.	1
Лініі проведені невпевнено.	2
Деякі лінії неперервні, частина перериваються.	3
Лінії неперервні, проведені з достатнім контролем.	4
Лінії неперервні, плавні.	5
Шкала 12. Людина Наскільки реалістичне зображення людини?
Малюнок не створений.	0
Малюнок примітивний, зображення людини не ідентифікується.	1
Людина зображена частково.	2
Зображення людини відносно примітивне, але цілісне.	3
Зображення людини відносно примітивне, але цілісне, можуть бути відсутні деякі деталі.	4
Зображення людини об’ємне та включає  багато значимих деталей.	5
Шкала 13. Ротація Чи є відхилення фігур (дерева, людини) від вертикальної осі?
Малюнок не створений.	0
Ротація присутня, нахил дерева чи людини значний.	1
Ротація відносно висока.	2
Ротація помітна.	3
Ротація незначна.	4
Ротація відсутня.	5
Шкала 14. Персеверація Чи є багаторазове повторення окремих елементів?
Малюнок не створений.	0
Персеверація виражена.	1
Персеверація відносно висока.	2
Персеверація помірна (наприклад, декілька ліній в одному і тому ж місці)	3
Персеверація незначна.	4
Персеверація відсутня.	5

Інтерпретація

 Показники розладів настрою: 1, 3, 4, 10, 12 шкали. Чим більше шкал мають нижчий бал, тим більший  рівень депресивності.

Для органічних захворювань мозку характерно зниження за шкалами 1, 5, 7, 9, 11, 13, 14.

 Маніакальні стани: високі показники (5 балів) за 3, 4, 10 шкалами.

У кожному з виконаних малюнків автор сам проєктує реальність і сам її інтерпретує. Разом тим різнохарактерні малюнки формально можуть бути систематизовані за наступними показниками:

1) сюжет – наявність заданих об’єктів (людина, дерево, яблуко), повнота або фрагментарність зображення цих об’єктів;

2) спосіб дії – що зображене: підготовка, сама дія або кінцевий результат;

3) результат – які зусилля докладені людиною для досягнення мети, наскільки успішний результат: чи зірване яблуко.

Ця методика дозволяє також визначити стратегію, якої притримується людина у ситуації вибору і прийняття рішення.

За цільовою функцією (або ефективністю) стратегії прийнято поділяти людей на тих, які «задовольняють», «оптимізують», «максимізують». 

При задовольняючій стратегії будь-який спосіб дії розглядається як прийнятний, якщо він обіцяє хоч би якесь розв’язання проблеми. 

Оптимізуюча стратегія орієнтована на вибір найбільш ефективного варіанту дії за даних обставин і обмежень. 

Стратегія, що максимізує, націлена на якнайкращий результат.

Таким чином, аналізуючи малюнок «Людина, що зриває яблука з дерева» ймовірно можна робити висновки про домінуючі способи досягнення мети в реальному житті.

Дозріваючі плоди – це дозріваючі проблеми особистості «художника». Кількість зображених плодів дорівнює числу вирішуваних проблем, що знаходяться в активному опрацьовуванні, а яблука, що впали, свідчать про проблеми вирішені.

Є версія, що наявність яблук на дереві означає відчуття провини. Разом з тим не слід забувати і про когнітивний образ: яблуко в уявленні багатьох людей – їстівний (смачний) плід. Тому психологові важливо звернути увагу на те, як виглядає візуалізоване яблуко: достиглим, соковитим, зеленим, зморщеним, кислим, солодким, смачним, «дичкою». Зустрічаються малюнки, на яких людина бере яблуко червиве або гниле, і навіть їсть таке яблуко. Особливий випадок, якщо уявна людина піднімає ті, що впали або кимось зірвані яблука.

Яблуко – символ проблем і завдань. Кількість яблук на дереві може символізувати кількість наявних проблем у житті. Чим крупніші яблука, тим глобальніші проблеми в житті.

Зелене яблуко – незріла проблема.

Червоні, жовті яблуки – те, що вже можна вирішувати, діяти (зріла проблема), якщо зривається червоне яблуко – проблеми вирішуються вчасно.

Висота яблуні – чим нижче, тим гостріше проблема.

Яблуко в руках – вирішує проблему в даний час.

Яблука на землі – проблеми, які відпали самі по собі. Питання: «Самі впали чи навмисно трясли?». Якщо яблука гниють на землі, то приділяється недостатня увага тому що відбувається в житті.

Червиві, чорні, зморщені яблука, людина піднімає яблука з землі – негативний стан.

Яблука в кошику – вирішення проблем однієї за одною, здатність до аналізу проблем.

Драбина (людина на драбині) – перебільшення ускладнень, потрібна допомога у вирішенні проблем.

Динаміка (людина з піднятою рукою) – активна життєва позиція у вирішенні проблем.

Ґрунт (не важливо як і чим намальований) – міцність соціальних позицій.

Дерево у повітрі – ситуація альтернативи, життєвого вибору.

Коріння дерева добре промальоване – дитина готова приймати життєві сценарії батьків.

Людина намальована анфас – орієнтація на соціальні норми при прийнятті рішень, намальована боком – орієнтується на соціум і власний досвід, намальована спиною – орієнтується на інтуїцію.

Є малюнки, які не містять інформації про те, яким способом вдалося досягти мети (яблука в руках, кошику і тому подібне). Можна тільки здогадуватися, хто саме зібрав урожай. Отже, важливо зрозуміти, як дитина бачить проблему. Чи намагається знайти рішення? Яким чином діє? Чи діє взагалі? Використовує підручні засоби, винаходить нові, спрощує або ускладнює завдання? Відповіді на ці питання, можливо, прояснять стратегію, якої зазвичай дотримується суб’єкт в ситуації вибору і ухвалення рішення.

Для визначення особливостей досягнення цілей, цілеспрямованості, адекватності сприймання завдань, стратегій досягнення своїх цілей, загального особистісного розвитку, покладання на себе або інших в умовах вирішення певних задач, українськими психологами (Власова О., Мілютіна К., Мамбетова А. та ін., 2019) запропоновані такі критерії для оцінювання малюнків в тесті «Людина, яка зриває яблуко»:

1. Критерій «Цілеспрямованість» оцінюється за тим, чи промальовано яблуко в руці.

2. Критерій «Активність – пасивність» у вирішенні завдань оцінюється за параметрами динамічності зображуваного на малюнку, фігура людини намагається зірвати яблуко, вже це зробила, або пасивно стоїть та дивиться на нього.

3. Критерій «Полізадачність» оцінюється за кількістю яблук на малюнку, свідчить про сфокусованість на одній задачі, або сприймання задач в цілому, як одне ціле, не диференційовано.

4. Критерій «Шляхи досягнення» оцінюється за тим, як саме людина намагається досягти своїх цілей, вирішити задачі, а саме: намагається зірвати яблуко за допомогою сходинок, магії, стає навшпиньки, за допомогою гвинтокрилу тощо. Цей критерій говорить про схильність обирати важкі шляхи у вирішенні задач, досягненні цілей, накопичувати задачі.

5. Критерій «Адекватне сприймання задач та цілей», свідчить про адекватність у сприйманні своїх задач та цілей, готовність їх вирішувати. Оцінюється за кольором яблук на дереві.

6. Критерій «Опора у вирішенні проблем», свідчить про наявність почуття опори при вирішенні своїх проблем та досягнення цілей, міцність соціальних та сімейних позицій. Оцінюється за промальовуванням ґрунту на малюнку. Непромальованість землі, ґрунту може свідчити про брак внутрішньої опори і прагнення віднайти її у зовнішньому світі.

7. Критерій «Послідовність вирішення задач» свідчить про планомірність у вирішенні своїх задач, досягненні цілей, послідовності вирішення труднощів. Оцінюється за наявністю або відсутністю кошику на малюнку.

8. Критерій «Рівень домагань» свідчить про реальне або бажане положення людини в суспільстві. Оцінюється за розміром дерева на малюнку. Маленьке дерево – почуття неповноцінності, бажання піти в себе. Велике дерево – високий рівень вимог до себе та домагань.

9. Критерій «Потреба у соціальному оточенні» при вирішенні задач та досягненні цілей оцінюється за наявністю інших живих істот на малюнку. Свідчить про екстравертованість, потребу у соціальному оточенні.

У осіб із низьким рівнем прокрастинації спостерігається тенденція до високого рівня домагань до себе, це пояснюється величиною дерева на малюнку. Більшість малюнків мають дерева, які більше промальованої людини.

Тенденція промальовувати людину із яблуком в руці свідчить про цілеспрямованість особистості. Прояв активності у зриванні яблука означає, що досліджувані займають активну позицію у вирішенні завдань, не очікують ініціативи від інших людей або обставин, а самі активно її проявляють.

Відсутність на малюнках  жодних сходинок, або інших допоміжних предметів, щоб дістатися яблука на дереві, може говорити про те, що досліджувані не схильні ускладнювати собі завдання, або шукати труднощів для їх вирішення.

Коли на дереві незначна кількість яблук або взагалі декілька, або одне, це свідчить про сфокусованість особистості на вирішенні основної задачі. Вона не «розпиляється» на декілька, а чітко та диференційовано уявляє свою ціль, схильна виважено вирішувати завдання. Концентрація на одній задачі перекликається із тенденцією до цілеспрямованості особистості.

Адекватний колір яблук, який відповідає природним відтінкам, свідчить про адекватність сприймання своїх цілей та завдань.

Відсутність на зображеннях інших людей може свідчити про те, що такі особистості більше орієнтовані на досягнення своїх цілей, вони схильні покладатися на власні зусилля при вирішенні ситуацій та виконанні завдань.

У осіб із високим рівнем прокрастинації малюнки переважно мають зображення неповного, фрагментарно промальованого дерева: не видно дерева повністю або лише гілка/гілки.

Цілеспрямованість у малюнках досліджуваних із високим рівнем прокрастинації спостерігається тенденція займати активну позицію щодо вирішення завдання. Проте, досягнення своїх цілей відбувається за допомогою різних засобів: людина забирається на дерево, зриває яблуко за допомогою совку, або сходинок. Завдяки цьому можна припускати, що така особистість схильна обирати важкі шляхи у вирішення завдання та досягненні своїх цілей.

У деяких малюнків спостерігається тенденція промальовувати яблука нетиповими кольорами, що свідчить про недостатній рівень усвідомлення задачі, неадекватне сприймання цілі. Поруч із складнощами у досягненні цілей, можемо говорити про те, що така особистість дійсно має мрії та цілі, проте їй не вистачає раціоналізації своїх замислів та дій, адекватної оцінки своїх можливостей, самої ситуації тощо.

На малюнках досліджуваних із середнім рівнем прокрастинації наявний високий рівень домагань до себе. Дерева великі, більші за людей. Цілеспрямованість у деяких виражена яскраво, а деякі тягнуться до яблука, але не тримають його в руці. Досягнення цілей відбувається за допомогою різних засобів: сходини, магія, гвинтокрил, ножиці. Це дозволяє припускати про наявність тенденції ускладнювати собі завдання або підходити до його вирішення більш творчо.

 Літературні джерела

Власова О., Мілютіна К., Мамбетова А. та ін. Вікові особливості інформальної соціалізації особистості. Дніпро: Середняк Т. К., 2019. 412 с.

Копытин А. И., Свистовская Е. Е. Арт-терапия детей и подростков. М.: Когито-Центр, 2007. 198 с.

Лебедева Л. Тест со всех сторон: «Человек, который срывает яблоко». Школьный психолог. 2002. № 36.

Махній М. М. Психологічні графічно-малюнкові методики у діагностично-корекційній роботі з дітьми. – Чернігів: Десна Поліграф, 2022. 216 с.