Психологічні графічно-малюнкові методики: передмова

Махній М. М. Психологічні графічно-малюнкові методики у діагностично-корекційній роботі з дітьми. - Чернігів: Десна Поліграф, 2022. - 216 с.

ISBN 978-617-8020-44-6

mykola.makhnii@gmail.com

www.facebook.com/mykola.makhnii

Рецензенти:

О. Ю. Дроздов, доктор психологічних наук, завідувач кафедри загальної, вікової та соціальної психології імені М. А. Скока Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка;

Л. М. Гальонка, методист ресурсного центру підтримки інклюзивної освіти Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені К. Д. Ушинського.

ПЕРЕДМОВА

Першим був малюнок. І прадавній наскельний живопис тому підтвердження. Малювання первинна навичка комунікації. Вона схована глибоко в нашому корінні і чудово підходить як інструмент для зняття емоційної і фізичної напруги, оновлення сил, структурування думок.

В дитинстві кожна людина проходить через графічне відображення предметів та оточення: малюючи паличкою на піску, травинкою на воді, крейдою на асфальті. І ми навіть не замислюємося над користю таких простих дій, які сягають корінням доісторичного минулого.

На сьогодні проєктивний малюнок міцно увійшов у практику діагностики та корекції і став одним із найбільш поширених об’єктів психологічного аналізу. Методики, засновані на використанні малюнків дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, займають чи не центральне місце в діяльності практичного психолога. Попри недосконалість техніки, період від п’яти до десяти років називають «золотою добою дитячого малюнку».

Олівець, пензлик і папір – найкращий спосіб передачі найсміливіших надій та найглибших побоювань дитини. Тому питання аналізу й інтерпретації дитячих малюнків завжди цікавили багатьох фахівців у галузі освіти і, загалом, дорослих, оскільки через процес спостереження та тлумачення малюнків дітей можна отримати дані про соціальний, емоційний, фізичний та інтелектуальний розвиток кожної дитини.

За порівняно недовгу історію проєктивних графічно-малюнкових методів, які застосовуються з метою дослідження  індивідуально-психологічних особливостей людини розроблено багато спеціальних прийомів і процедур, які ввійшли в число класичних діагностичних засобів. Це різні модифікації тестів «Малюнок людини» (Ф. Гудінаф, Д. Гарріс, К. Маховер), «Дім-Дерево-Людина» (Дж. Бак, Е. Хаммер), «Дерево» (К. Кох), «Малюнок сім’ї» (В. Вольф, В. Хьюлс, Р. Бернс, С. Кауфман, Г. Хоментаускас, Р. Беляускайте), «Автопортрет» (Р. Бернс, Е. Романова, С. Потьомкіна), «Неіснуюча тварина» (М. Дукаревич) та інші.

Тези багатьох дослідників підтверджують думку, що малюнок для дитини є не мистецтвом, а своєрідною мовою. Справа в тому, що малювання дає дитині можливість виразити речі, ситуації і події (дійсні чи фантастичні) за допомогою зображень. Це дозволяє створити систему інформації з використанням графічних знаків в той період, коли усна або письмова мова надає йому набагато бідніші комунікативні засоби на цьому віковому етапі. Психомалюнкові методики дають можливість дитині самій проєктувати реальність і по-своєму інтерпретувати її, тому цілком природним є те, що отриманий результат до певної міри несе на собі відбиток особистості: її настрій, стан, відчуття, почуття, особливості уяви, відносини і так далі.

Малюючи, дитина дає вихід своїм почуттям, бажанням, мріям, перебудовує свої відносини в різних ситуаціях і безболісно стикається з деякими неприємними та травмуючими образами. Таким чином, малювання виступає як спосіб осягнення своїх можливостей і навколишньої дійсності, як спосіб моделювання взаємовідносин та вираження різного роду емоцій, в тому числі і негативних. Ця діяльність є засобом зниження агресивності, гіперактивності, тривожності, розвиває комунікативні навички та вольові якості дітей, що суттєво впливає на підвищення їх соціальної адаптації, забезпечує інтеграцію у соціум.

На відміну від більшості інших тестів, малюнкові методики можуть проводитися багато разів і як завгодно часто, не втрачаючи при цьому свого діагностичного значення. Вони можуть бути застосовані для діагностики дітей різного віку, починаючи з трьох років. Це дозволяє використовувати їх для контролю динаміки стану і для спостереження за ходом психічного розвитку протягом тривалого періоду.

Однією з переваг дитячого малюнка є те, що психомалюнкові методики можуть бути застосовані в широкому спектрі практичних завдань: діагностичних, навчальних, корекційних, терапевтичних тощо. Проте певна простота інструментарію, процедури проведення та інтерпретації графічних тестів при незнанні, неврахуванні основних принципів оцінки та аналізу дитячого малюнка може призвести до значних помилок при проєктивній трактовці образотворчої продукції дітей.

В аналізі дитячого малюнка необхідно враховувати закони його формування в онтогенезі, особливості графічних зображень і «нормативних» проєкцій, характерні для малюнків дітей різного віку. Пріоритет для аналізу в індивідуальній діагностиці повинні мати, перш за все, малюнки, за виникненням яких була можливість спостерігати. Для уникнення помилок при використанні малюнкових проб необхідно враховувати особливості зорового сприймання дитини; оцінювати малюнок не лише з точки зору рівня розвитку, але й з точки зору специфічних ознак; аналізувати малюнок як індикатор не тільки творчих здібностей, але й патологічних процесів (функціональних і органічних); враховувати емоційно-поведінкові прояви дитини в процесі малювання (словесний супровід, вираз ступеня домагань, латеральність, тримання олівця, розворот аркуша та ін.).

До суб’єктивних і невиправданих психодіагностичних висновків призводить відсутність єдиної та обґрунтованої системи інтерпретації показників графічних методик. Значна кількість помилок спричиняється також перебільшенням проєктивної інтерпретації малюнка. Проєктивні тенденції слід перевіряти за допомогою інших досліджень, співставлення з результатами подальших випробувань, у розмові з батьками і т.п. Інтерпретація результатів ніколи не повинна набувати безапеляційної форми.

У дослідницьких цілях виправдовує себе оцінка малюнка, вироблена двома фахівцями незалежно один від одного. Особливо обережно слід ставитися до інтерпретації малюнків дітей з відхиленнями в розвитку. Специфіка продуктів їх зображувальної діяльності буде залежати від виду порушення. Не зважаючи на те, що специфічні особливості малюнків дітей з психофізичними порушеннями можуть бути не пов’язані з особистісними рисами (втрачаючи таким чином свою проєктивну значимість), вони слугуватимуть діагностичними показниками.

В системі інклюзивної освіти у психолого-педагогічному супроводі дітей із порушеннями розвитку усе частіше орієнтуються на використання інтегрованих артпрактик, де найпопулярнішою є малюнкова терапія, що використовує можливості зображувальної діяльності для досягнення позитивних змін в інтелектуальному, емоційному й особистісному розвитку людини. Продукти зображувальної діяльності дитини є об’єктивним свідченням психоемоційного стану, що дозволяє використовувати її для ретроспективної, динамічної оцінки перебігу того чи іншого процесу і проведення відповідних досліджень та порівнянь.

Сучасна арттерапія не має обмежень і протипоказань, вона завжди ресурсна і екологічна у плані її застосування. Сьогодні вона з успіхом використовується у психології, соціальній роботі та педагогіці. Педагогічна модель арттерапії має неклінічну спрямованість, доступна для освоєння вчителю, включає цікаву й ефективну роботу з дітьми.

Використання арттерапії як засобу спілкування між вчителем та учнем здатне допомогти: глибше пізнати дитину; визначити рівень сформованості мотиваційної сфери та дослідити успішність шкільної адаптації; визначити сприятливість соціального оточення дитини; сприяти психологічній адаптації першокласників та соціалізації дитини в новому колективі; подоланню дитячих страхів та тривожності.

У діагностиці – арттерапія дозволяє отримати унікальні дані про індивідуальні особливості розвитку учня, його психічний та емоційний стан. Це коректний спосіб спостереження за дитиною під час навчальної та позакласної діяльності, що дає змогу краще дізнатися про її інтереси, цінності, побачити внутрішній світ, відчути її неповторність та особистісну своєрідність, виявити проблеми, що підлягають спеціальній корекції. В процесі занять легко проявляється характер міжособистісних стосунків і реальне становище кожного учня у колективі, розкриваються деякі закономірності найближчого соціального оточення.

 У корекційній роботі – достатньо успішно коректується образ «Я», який раніше міг бути деформованим, покращується самооцінка, зникають неадекватні форми поведінки, налагоджуються способи взаємодії з іншими людьми. Позитивні результати можуть бути досягнуті в роботі з деякими відхиленнями у розвитку емоційної та вольової сфери дитини, оскільки арттерапевтичні техніки застосовуються для корекції тривожності, агресивності, страхів, сором’язливості та гіперактивності. Дитина вчиться вербалізації емоційних переживань, відкритості у спілкуванні, спонтанності. В цілому відбувається особистісний та творчий розвиток дитини, набирається досвід нових форм діяльності та поведінки, формуються вміння та навички емоційно-вольової саморегуляції.

У розвитку – завдяки використанню різноманітних форм художньої експресії виникають умови, за яких кожна дитина переживає успіх в даній діяльності, оскільки побічним результатом арттерапії зазвичай є почуття задоволення, що виникає в результаті виявлення прихованих талантів. Це не лише розвиває художні здібності, а й підвищує самооцінку дитини, сприяє виникненню віри у власні сили, почуттю гідності та самоповаги.

На сучасному етапі розвитку малюнкова терапія застосовується для психолого-педагогічної корекції стану дітей із невротичними, психосоматичними порушеннями, у яких наявні труднощі в навчанні й соціальній адаптації, в умовах внутрішньо-сімейних конфліктів. Образотворче мистецтво являю собою гру кольору, форми, руху, динаміки. Зображувальна діяльність дозволяє людині відчути і розуміти себе, виразити вільно свої думки, емоції і почуття, мрії і надії, бути самим собою, а також звільнитися від негативних переживань минулого. Це не лише відображення у свідомості дитини навколишнього світу і соціальної дійсності, але й її моделювання, вираження відношення до неї.

У пропонованому інформаційно-методичному посібнику розглянуто основні науково-практичні підходи з проблем використання психомалюнку у діагностико-корекційному процесі, презентовані доступні арттерапевтичні практики для роботи з дітьми в сучасному інклюзивному освітньому просторі.

ДО ЗМІСТУ