ПРОЄКТИВНА КАЗКА: ПСИХОДІАГНОСТИЧНІ МОЖЛИВОСТІ

 

В основі роботи з казкою лежить психологічний механізм проєкції, який полягає в тому, що в дитини з’являється можливість спроєктувати свої власні почуття, бажання, потреби на казкового героя. Проєктивні методи дають можливість поглянути на світ очима обстежуваного, який, реагуючи на заданий казковий сюжет, здійснює ідентифікацію і власне проєкцію, тобто наділяє власними думками, почуттями, переживаннями продукти своєї діяльності, залишаючи на них індивідуальність особистості. Це дає змогу досліднику відтворити більш цілісну картину внутрішнього світу досліджуваного, його суб’єктивних переживань, думок, очікувань, що є підґрунтям для здійснення комплексної роботи у наданні психологічної допомоги.

У класичному психоаналізі сновидіння, уява, фантазія, творчі імпульси розглядались як самовираження несвідомих потреб і мотивів особистості. Саме ідея фантазії найбільше вплинула на створення проєктивного підходу в психоаналізі, оскільки розумілась як компенсація незадоволених бажань та їх ілюзорне здійснення, забезпечувала катарсичний ефект завдяки об’єктивації нездійснених бажань у творчій діяльності. Тобто, проєкція – це не що інше, як процес і результат усвідомлення і породження значень, які полягають у свідомому і несвідомому перенесенні суб’єктом власних якостей або станів на зовнішні об’єкти. Саме такий зміст терміну «проєкція» лежить в основі діагностично-корекційної роботи за допомогою проєктивних малюнків і казок (Махній М., 2021).

Метод проєктивної казки одним з перших у 1970-х роках використав американський дитячий психотерапевт Річард Гарднер: він пропонував дітям складати казки експромтом. Ця технологія та її модифікації знайшли широке застосування у вирішенні завдань саморозкриття, зміцнення взаємовідносин, формуванні цінностей та інших психологічних феноменів.

З метою діагностики та корекції поведінки дитини Р. Гарднер розробив ігрову методику «обопільної розповіді». Спочатку він знайомив дитину з умовами майбутньої гри:

∙ оповідання має бути захоплюючим та пригодницьким;

∙ не можна переказувати те, що дитина бачила по телевізору, чула по радіо, або те, що з нею колись сталося насправді;

∙ у розповіді повинні бути початок, середина та кінець;

∙ у ній має бути певне повчання.

Після дитячої розповіді психолог переказує придуману історію, при цьому зберігає сюжет, дійових осіб, але вплітає в неї доречні адаптивні способи емоційного і поведінкового реагування, які були відсутні в розповіді дитини. Також може застосовуватися техніка «перехресного казкотворення», коли психолог і клієнт підхоплюють один у одного образи, розвивають їх далі, вводять нових персонажів тощо. Спільна діяльність дорослого і дитини щодо складання казки має значні можливості в розвитку творчості дітей, формує їх художній смак, активізує потребу в самостійному та неординарному мисленні, збагачує внутрішній світ, розвиває творчу уяву (Гарднер Р., 2002).

Особисто створені казки – це суб’єктивно новий продукт творчості автора (дорослого чи дитини, у їхній спільній взаємодії), що по-новому характеризує створюваний ним образ. Її змістова сутність розкривається у процесі спільної діяльності дорослого і дитини, спрямованої на творення казки, розроблення нових казкових сюжетів, визначення характерних персонажів, побудову композиції. За допомогою авторської казки дитина навчається пізнавати навколишній світ, розрізняючи добро і зло, будувати стосунки з іншими, адже у процесі казкотворчості поєднується вільна авторська фантазія й повсякденне буття людей.

 У практиці казкоаналізу значне місце займають проєктивні методики, оскільки в них одночасно представлені і образ, і ставлення до світу, і особистий досвід переживання, де цілісне сприйняття «внутрішнього світу» людини дозволяє розкрити зміст її ресурсів творчого потенціалу.

Представлені у посібнику проєктивні адитивні методики з використанням прийомів завершення розповіді, казки, історії або ситуації дозволяють діагностувати особистісні та міжособистісні особливості дітей різних вікових категорій:

∙ «Чарівний світ» (проєктивне казкове інтерв’ю для визначення значущих потреб, переживань і проблем дитини);

∙ «Казки Луїзи Дюсс» (оцінка модальності емоційних реакцій дітей через ідентифікацію їх з героями певних казок);

∙ «Мій дракон» (проєкція усталених моделей мислення і поведінки особистості у подоланні життєвих труднощів);

∙ «Казка про фіолетове кошеня» (виявлення рівня толерантності до інаковості через контекст авторської казки);

∙ «Казка про гроші» (аналіз особливостей пізнання економічних цінностей в системі особистої власності);

∙ «Карта казкової країни» (визначення особистісного образу цілі та шляхів її досягнення);

∙  «Майбутній король» (оцінка схильності особистості до маніпуляцій для досягнення власних цілей);

∙ «Казка про своє життя» (метафоричне зображення історії власного життя, де персонажі не належать до світу людей);

∙ «Історія в шести частинах» (аналіз особистісних ресурсів та прогностика стратегій поведінки в складних життєвих ситуаціях).

Для психологічної діагностики дитини також важливе використання символічних малюнків на казкову тематику. Процес малювання казкових персонажів має релаксуючий вплив на дитину, звільняючи її від напруження, що відкриває можливі варіанти розв’язання емоційно навантажених життєвих ситуацій.

Ілюстрування проєктивної казки прямолінійно не виражає важливих аспектів психіки дитини. Воно може лише формувати уявлення про логічні взаємозв’язки між окремими блоками інформації, користуючись символами, які не потребують предметної завершеності, цілісності образу і виступають у формі натяку, вказівки на щось. Останнє залишає простір для встановлення взаємозв’язків у процесі інтерпретації, що узгоджується з феноменом багатозначності окремих символів.

Літературні джерела

Гарднер Р. Психотерапия детских проблем. СПб.: Речь, 2002. 416с.

Махній М.М. Проєктивний психологічний інструментарій для роботи з дітьми з особливими освітніми потребами. Чернігів: Десна Поліграф,2021. 320 с.

Махній М.М. Казкотворчі технології у психолого-педагогічній практиці. Чернігів: Десна Поліграф, 2023. 224 с.

ДО ЗМІСТУ ПОСІБНИКА

Методика «Чарівний світ»

 

Методика «Чарівний світ» являє собою проєктивне напівстандартизоване інтерв’ю для вивчення значущих потреб, переживань і проблем дитини (Шванцара Й., 1978).

Віковий діапазон досліджуваних: діти 7-12 років.

Методика застосовується з метою знайомства з дитиною та визначення кола її проблем. В інтерв’ю пропонується ідентифікувати себе з всемогутнім чарівником, який може зробити все, що захоче, в чарівній країні і в нашому реальному світі: перетворитися на будь-яку істоту, на будь-яку тварину, стати маленьким або дорослим. В процесі інтерв’ю ідентифікація зі всемогутнім чарівником слабшає, а в кінці психолог виводить клієнта з ролі чарівника.

Проєктивне казкове інтерв’ю є ефективним методом для встановлення контакту з дитиною, дозволяючи пережити в ігровій бесіді багато значущих для неї моментів. Після кожної відповіді слід запитати, чому вона зробила б ту чи іншу справу, перетворилась би на когось тощо. Ці пояснення є основою для змістовної інтерпретації результатів.

Обстеження проводиться наодинці з дитиною. Відповіді на запитання інтерв’ю потрібно записувати дослівно. Використовувати диктофон не рекомендується, оскільки це може створити напруження при спілкуванні, викликати скутість дитини, відволікати її від змісту бесіди. У свою чергу, емоційний контакт з дитиною в процесі інтерв’ю необхідний для переходу до наступного етапу діагностичної роботи або до психокорекції.

Зміст інтерв’ю

 – Чи подобаються тобі казки? Маленькі діти зазвичай люблять казки. Ти, звичайно, вже не маленький, але, сподіваюся, тобі сподобається ця казкова гра. Уяви собі, що в тебе з’явилася чарівна ракета, яка перенесла тебе у казкову країну. Там все казкове: і люди, і тварини, і ти теж… Адже ти можеш собі таке уявити?

1. А тепер скажи мені, ким би ти хотів бути в цій казковій країні? А чому ти хочеш бути …? А ким би ти не хотів бути в казковій країні? Чому?

Ми ще на хвилинку затримаємося в казковій країні. Тепер уяви собі, що ти чарівник (фея): ти дуже сильний, за допомогою чар ти можеш зробити все, що забажаєш. Ти можеш створювати, змінювати, знімати закляття, або зробити так, щоб що-небудь зовсім зникло.

2. Так скажи мені, чарівник, що б ти зробив? А навіщо? А чому?

Ти все ще чарівник (фея). Ти сідаєш в ракету та повертаєшся назад, в звичний для нас світ. Перш за все давай зайдемо до твоєї домівки – уяви собі це якомога детальніше.

3. Тепер ти у себе вдома. Ти – всемогутній чарівник, що б ти зробив? А чому? А навіщо? А що б ти зробив для тата, для мами, для сестри (брата), бабусі, дідуся? Навіщо? Чому?

4. Тепер чарівник потрапляє до школи. У твоїх силах щось створити, змінити, знищити, зробити так, як ти хочеш.

5. Ось тепер ти в школі. Що б ти зробив? А чому? А навіщо, для чого? А для вчителів? Для чого? А для однокласників? Навіщо? Чому?

6. Що б ти начарував для дітей? Для чого? Чому?

7. Ледь не забули про тебе! Що б ти зробив для себе? Чому? Що б ти змінив або зовсім знищив? Для чого? Чому?

8. Ну, а для мене, чарівник, що б ти зробив? Чому? Дякую тобі, ти – справжнісінький чарівник!

9. Якби ти став чарівником, ти міг би набути будь-якого вигляду, перетворився б на кого завгодно або будь-що. Хочеш?

10. Скажи, на що або на кого ти хотів би перетворитися? Чому? А на кого ти ні за що не хотів би перетворитися? Чому?

11. Ти можеш перетворитися на будь-яку тварину. Якою б твариною ти хотів би стати? Чому?

12. А якою твариною ти не хотів би бути? Чому? Ти відмінно впорався із завданням.

13. Ти – чарівник, у тебе величезна влада і безліч можливостей, ти можеш вибрати одну з трьох можливостей:

∙ стати маленькою дитиною;

∙ стати дорослим;

∙ залишитися таким як є.

14. Скажи, ким ти хочеш бути – маленькою дитиною, дорослим або таким, як зараз? Чому? Навіщо?

А чому ти не хочеш стати ... (1-й не вибраний варіант)?

А чому ... (2-й не вибраний варіант)?

15. А тепер скажи, чи хотів би ти стати дівчинкою (хлопчиком)? Чому?

Ти відмінно впорався із роллю чарівника. Але кожна гра закінчується, і наша теж. І тепер ти вже не чарівник, а (ім’я, прізвище дитини).

16. Чи тобі подобається твоє ім’я? (Не подобається? Чому?) А прізвище? (Не подобається? Чому?) Чи хотів би ти, щоб тебе звали по-іншому? Чому? Як тебе звуть батьки, друзі, однокласники?

17. Ти досить кмітливий (кмітлива). Давай ось що спробуємо, але це вже не буде казковою грою. Уяви, що можуть здійснитися усі твої найзаповітніші бажання. Нехай це будуть твої потаємні бажання. Однак, кожна гра має свої правила, і наша гра їх має: ти можеш вибрати лише три бажання.

Перше бажання – …; 

Друге бажання – …; 

Третє бажання – ….

А чому саме перше, друге, третє?

Дуже добре. А тепер подумай над наступним:

18.Чого найбільше бояться діти? Чому?

19. Що завдає їм найбільшого болю?

20.Що їх найбільше засмучує? Чому?

21. Що є причиною найбільшої радості у дітей? Чому?

Ти справжній молодець! Наша гра закінчилася. Вона тобі сподобалася? Що тобі сподобалося найбільше в грі?

 Інтерпретація

Інтерпретація даних значною мірою базується на відповідях клієнта (молодшого школяра, підлітка) на запитання «Чому?», «Навіщо?», оскільки тоді клієнти говорять про свої потреби, значущі переживання. Найбільш важливими для інтерпретації є відповіді на запитання «Чому?». Мотиви вибору різноманітні, мають особистий характер, обумовлюються позицією дитини. Саме особистісні показники є корисними для діагностичних висновків.

Змістовний аналіз відповідей дозволяє поглибити уявлення про переживання клієнта і про реальну життєву ситуацію, яка є актуальною для нього. Невербальні сигнали також дають багато інформації для психолога-практика. За їх допомогою можна відзначити емоції клієнта, суб’єктивну значимість проблем, про які він згадує. Нарешті цікаві результати дає формальний аналіз висловлювань: їх змістовність, розлогість, лексична та граматична побудова можуть підтвердити або піддати сумнівам висновки, що формуються в процесі інтерпретації результатів.

В цілому, інтерпретуючи результати, слід враховувати, що ідентифікація клієнта з чарівником задана інструкцією і, отже, є усвідомленою, внаслідок чого його висловлювання можуть мати тенденції до соціально схвалюваних відповідей, тобто прагненню показати себе в кращому світлі.

Літературні джерела

Махній М. М. Казкотворчі технології у психолого-педагогічній практиці. Чернігів: Десна Поліграф, 2023. 

Шванцара Й. Диагностика психического развития. Прага: Авиценум, 1978.

Методика «Мій дракон»

 

Проєктивна методика «Мій дракон» орієнтована на вивчення особливостей поведінки підлітків у проблемній соціально-психологічній ситуації, визначення власних сильних і слабких особистісних сторін, які допомагають або заважають у спілкуванні і в успішній адаптації в соціумі (Федорчук В., 2014; Цветкова С., 2015).

Віковий діапазон досліджуваних: підлітки від 10 років і старше.

Дітям пропонується уявити собі дракона, як символ життєвої проблеми і скласти про нього казку.

Загальновідомим є те, що дракон – це збірна назва, яка об’єднує ряд фантастичних істот, в основному змієподібних, великих розмірів, часто з додаванням ознак інших тварин. Образи драконів фігурують у міфах і легендах різних народів, ним широко послуговуються у жанрі фентезі, використовують у гороскопах та астрології.

Легенди й міфи про драконів знані практично в усіх народів світу. У казках особливими ознаками дракона є здатність літати, наявність декількох голів або хвостів, вогненне дихання та розум.

У різних культурах ставлення до драконів і характеристики їх відрізняються. У традиції країн Далекого Сходу дракони здебільшого зображуються із приязню, як добрі покровителі людей. У народних китайських казках та легендах дракон – це символ сили, величі, а ієрогліф дракона, як і раніше, означає розум, силу, енергію, здібності, цільну натуру та в цьому значенні застосовується як емблема всіх зазначених понять.

Західній традиції властиве зображення драконів злими істотами. У слов’ян, зокрема й українців, дракона зазвичай називають змієм (Змій Горинич, або Чудо-Юдо). В українських народних казках виділяють такі мотиви про змія: викрадення змієм дівчини, яка є сестрою головного героя («Котигорошко», «Три підземні царства»); захист джерела або ж криниці змієм та обмін води на жертву («Кожум’яка»); змій-спокусник («Звірине молоко»); викрадення змієм небесного світила («Іван Фат Фрумос»).

З ким тільки не бився Змій Горинич: і з Кирилом Кожум’якою та Добринею Микитичем біля київських пагорбів, і з лицарями «Круглого столу» на пагорбах британських островів, з іншими казковими героями. Та в кожному випадку змій асоціювався з підступністю, лестощами і вмінням спокушати простий люд. Особливу небезпеку він являв для жінок, вступаючи з ними в зв’язок. Недарма саме подобу змія прибирає сатана, спокушаючи Єву.

Популяризація образу дракона останнім часом значно змінила його, хоча міфологічні риси в дещо іншому вигляді часто просочуються до образу, це – величезний лускатий ящір з перетинчастими крилами, чотирма лапами, що закінчуються страшними кігтями, довгим хвостом з гострим охвістям, довгою шиєю, зубастою пащею і головою з рогами. Такий дракон наділений магією, видихає полум’я, або що-небудь інше, здатний літати, накопичує скарби та являє собою загрозу для оточення, в першу чергу для людей. Часто класичні дракони наділені великою мудрістю або підступністю.

У новітній фантастичній літературі дракон як істота вищого рівня наділений багатьма здібностями: вогненним або іншим диханням, різного роду магією, здатністю перетворюватися на людину та інших істот, телепатією. Автори наукової фантастики здійснили десакрализацію образу дракона. Колишній статус носія Абсолютного Зла був замінений на статус друга людини або, іноді навіть домашньої тварини. Слов’янський дракон – триголовий Змій Горинич – уникнув долі бути нерозумним мисливцем, у сучасних художніх творах до нього ставляться як до добродушного, хоч і не дуже розумного помічника богатиря.

Більшість драконів сучасної літератури – це фантастичні істоти, які часто кардинально відрізняються від міфологічних. Хоча стереотипне уявлення про дракона у фантастиці йде від казок і міфів, воно не відповідає йому безпосередньо, а переосмислюється. Сучасні літературні дракони можуть уособлювати собою весь спектр людських емоцій, ролей та рис характеру, від позитивного до негативного, та здебільшого найпопулярніші та найпоширеніші образи літературних драконів являють собою не тільки зовнішнє зло, але й зло в людях – жадібність, злість, насильство, зраду. Дракон символізує собою випробування, яке потрібно пройти, щоб отримати скарб.

Битва з драконом – це містерія ініціації з символікою тимчасової смерті та відродження. Один з найбільш поширених класичних літературних сюжетів – битва з драконом: герой, завдяки своїй відвазі, перемагає дракона, заволодіває його скарбами або звільняє полонену принцесу. Цей сюжет розповідає про двоїсту природу людини, про внутрішній конфлікт між світлом і темрявою, про сили несвідомого, які можуть бути використані для досягнення як творчих, так і руйнівних цілей.

Багато хто з письменників не просто використовує драконів як дублерів для людей або домашніх тварин, але перероблює різні теми старих традицій, наповнюючи їх сучасним значенням, зображуючи людей і драконів, які допомагають один одному рости і навчатися. Досить часто автори зображують у своїх творах драконів у ролі таємних друзів підлітка, яку раніше у фольклорі виконували чарівники та добрі феї – допомагати дорослішати героям та змінювати своє життя. Можливо, ці таємні друзі – дракони – привабливі тим, що підлітки в пошуках себе коливаються між магічним світом дитинства, прийняттям мирських реалій дорослого життя та опором буденщині.

Відносини з драконами в дитячій фантастичній літературі можуть також символізувати труднощі та хвилювання боротьби зі змінами в собі, коли підлітки, маючи невеликий контроль над собою, експериментують з небезпечними таємницями та стикаються з новими проблемами поодинці. Психічний зв’язок між дитиною і драконом демонструє зростаючі здібності підлітка розвивати свої індивідуальні таланти, щоб бути більш незалежним, та виховний момент, щоб навчитися любити, приймати любов, втративши близьких за межами безпечного кола сім’ї та шкільного середовища.

Деякі автори пов’язують з драконами сфери психіки дитини, які дорослі не можуть приручити та контролювати. Ці сучасні письменники досить сміливі, щоб визнати, що дракони знаходяться всередині нас, що діти і молоді люди можуть багато чому навчитися за межами сім’ї і школи, що діти мають своє власне життя, в якому вони можуть навчатися у таємного друга-дракона. На думку цих письменників, дракони допомагають людині зібрати свої внутрішні сили, успішно протистояти нав’язуваному контролю, негативному психологічному програмуванню і позбутися від тиску людей, що завдають душевного болю (Братаніч О., 2011).

 Інструкція

 – Усі ми читали казки, легенди про сміливого воїна, який вбиває дракона або Змія Горинича. Пам’ятаєте, як було страшно, коли богатир відрубував у дракона одну голову, а на її місці відразу виростала інша? І, здавалося, цьому не буде кінця. Дракон (Змій Горинич) здавався непереможним, але в результаті різних зусиль раптом виявлялося, що дракон обезголовлений, переможений.

У кожного є «свій дракон» – це наші слабкі сторони, недоліки, що заважають нам жити, але до яких ми звикаємо.

Майже кожний зважувався «вбити свого дракона». Але потім виявлялося, що ця справа довга і важка, що на місці однієї «відрубаної голови», якось непомітно з’являється інша, потім друга, третя. І ми привчаємося жити із своїм «драконом», хоча згодом він усе більше і більше псує і наше життя, і життя наших близьких і оточуючих.

Тому краще воювати з «драконом», поки він ще малий і доки у вас самого ще досить сил. Найголовніше – пам’ятати, що кількість голів у нього не безмежна і його можна перемогти.

Намалюйте свого «дракона» і дайте йому назву в цілому і кожній його голові окремо.

Після виконання завдання придумайте історію або казку про те, як ви переможете своїх «драконів». Історія може бути зображена у вигляді коміксу, подана як розповідь або сценарій фільму.

На написання казкової історії дається 10-20 хвилин.

Обговорення та інтерпретація

Після прослуховування казки,  поставте уточнювальні запитання:

∙ Що проявилося в цих історіях?

∙ Звідки взявся твій дракон?

∙ Скільки йому років?

∙ Чим небезпечний дракон?

∙ У чому його сила?

∙ Чого дракон боїться?

∙ Що необхідно для того, щоб його перемогти?

∙ Як проходила битва?

∙ Що необхідно для того, щоб його перемогти?

∙ Яким чином ти його переможеш? (Тут важливо саме «яким чином», а не «якщо»: в такий спосіб ми підкріплюємо віру дитини в успіх).

Отже, залежно від відповідей, психолог може або підкреслити, що в нього є всі шанси перемогти дракона і подумати про те, що буде підтримувати його у вірі в себе, або обговорити, які додаткові навички, знання допоможуть йому подолати дракона і досягти поставленої мети.

Чи може ця казка допомогти реально «перемогти свого дракона» і в чому? Чи замислювався хто-небудь над тим, що дійсно можна зробити зі своїми слабкими сторонами? При бажанні дитина може розповісти про це.

Аналіз казки дозволяє зорієнтуватися наскільки важко підлітком переживаються проблеми, чи багато їх у нього, чи пов’язані вони з родиною або соціальним оточенням; дізнатися про ступінь готовності до вирішення проблем та можливі сценарії й стратегії їх вирішення.

Аналізуючи малюнок в цілому, варто звернути увагу на його загальний розмір, яку площу аркуша займає зображення самого дракона. Це може вказувати на те, наскільки важко сприймається дитиною проблемна ситуація. Характер зображення – дитячий, несерйозний, агресивний, полохливий, стривожений – вказує на особливості ставлення до життєвих труднощів.

Аналіз відповідей на питання: «Звідки взявся ваш дракон?» показує, що найбільш типові відповіді можна розділити на кілька груп. Відповіді «він народився разом зі мною», «з яйця», «мамо, тато подарували», «із гнізда» можуть вказувати на те, що проблема виникла у ранньому дитинстві: провина, страхи, установки, очікування батьків тощо можуть бути причиною багатьох проблем особистісного зростання дитини.

Відповіді «зустрів на вулиці», «знайшов у лісі», «він на мене напав у провулку» тощо сигналізують про те, що дитина має проблеми у спілкуванні з оточуючими людьми, прийнятті його в соціумі, переживає конфліктні ситуації з однолітками. Відповіді «з іншого світу», «з інших країн», «взяв у друга» та інші можуть вказувати на те, що проблема не своя, а чужа, але дитина її сприймає як свою власну.

Відповіді на запитання: «Скільки років твоєму дракону? Як давно він у тебе?», можуть вказувати на час, коли відбулася психотравмуюча ситуація, конфлікт, хвороба, ситуації сімейної кризи тощо. Так практика засвідчує, що підлітки досить точно визначають подію, пов’язану з числом, яке вони неусвідомлено вказали як вік дракона (у випадку, якщо вік дракона вказується меншим за вік автора казки).

Як правило, підлітки, особливо дівчатка, не дуже хочуть позбавлятися дракона, вони його щадять навіть тоді, коли дракон починає заважати та придушувати господаря. Тоді вони його просто ховають, закривають у клітці, здають у зоопарк, але існувати він не перестає, навіть якщо він і не заважає, проте вимагає додаткового догляду. Лише невелика частина дітей одразу вирішують його прогнати, вбити, знищити. Приручення, приборкування чи одомашнювання  свого дракона означає, що проблему підліток обернув собі на користь, як захисний механізм, який дозволяє зменшити силу переживань.

У ході бесіди підліток може розповісти про причини страху, який може бути пов’язаний з попереднім негативним досвідом розв’язання проблеми або відсутності підтримки. Така інформація допоможе педагогам краще зрозуміти, в якому напрямі краще зосередити максимум зусиль.

Практика застосування проєктивної діагностичної методики «Мій дракон» показує, що вона може бути методом початкової оцінки наявності усталених моделей мислення та поведінки особистості, спрямованих на подолання життєвих труднощів.

Літературні джерела

Братаніч О. Трансформація образу дракона в літературі різних епох як символ переосмислення взаємодії тваринного та людського. Сучасні літературні студії. 2011.

Махній М. М. Казкотворчі технології у психолого-педагогічній практиці. – Чернігів: Десна Поліграф, 2023. – 224 с. 

Федорчук В.М. Тренінг особистісного зростання: навчальний посібник. К.: Центр учбової літератури, 2014. 250 с.

 Цветкова С.Л. Изучение копинг-поведения подростков и взрослых с помощью проектного метода «Мой дракон». Личность, семья и общество: вопросы педагогики и психологии. 2015. № 12.

Методика «Історія в шести частинах»

Проєктивну техніку роботи з ресурсами особистості «Six Part Story-Making» запропонував ізраїльський психолог, фахівець з профілактики психотравм Мулі Лахад. Вчений тривалий час досліджував способи поведінки людей у стресогенних ситуаціях. Він встановив, що у кожної людини є своя власна унікальна комбінація ресурсів боротьби з несприятливими обставинами. Такі висновки стали основою «BASIC Ph Model» – моделі, що ґрунтується на визнанні здатності особистості протистояти катастрофам, зберігати своє психічне здоров’я у будь-яких екстремальних ситуаціях (Lahad М. Story-making in assessment method for coping with stress: Six-piece story-making and BASIC Ph, 2013). 

Дана техніка використовується фахівцями як інтегративна модель роботи з історіями людей, які пережили негативний досвід (адаптація Гавриловська К., Дем’янчук, Ю., 2020).

Віковий діапазон: старші підлітки і дорослі.

Мета: проаналізувати систему ресурсів, які дозволять визначитися з можливими стратегіями поведінки у складних життєвих ситуаціях.

Інвентар: аркуш паперу формату А4, олівці або фарби і пензлик.

Час: 10-20 хвилин

Інструкція:

Розділіть листок на 6 рівних частин і у кожній частині виконайте наступні завдання у вигляді малюнку:

1. Оберіть головну дійову особу вашої казкової історії і місце, де вона проживатиме і намалюйте.

2. Намалюйте символічно завдання або місію, яку виконує (має виконати) ваш персонаж.

3. Намалюйте можливих помічників вашого головного героя.

4. Окресліть перешкоду, яка може стояти на шляху реалізації героєм його завдання чи місії.

5. Покажіть як герой долає перешкоди, які виникають на шляху.

6. Розкажіть, що відбувається далі і чим завершується історія.

Почергово об’єднайте зображення 6 частин у єдину історію.

1. вибір героя і місця проживання,

2. формулювання завдання-місії,

3. вибір помічників,

4. визначення перешкод,

5. опис стратегій їх подолання,

6. аналіз результатів.

Визначте сильні сторони головного героя, які дозволили йому зберігати емоційну рівновагу в складних ситуаціях та досягти бажаної мети.

Контент-аналіз

Новостворена історія метафорично демонструє те, як клієнт зазвичай сприймає світ або реагує на нього. Вона сприяє пошуку ресурсів для самовідновлення людини, що постраждала внаслідок травматичних подій, допомагає віднайти форми надання психологічної допомоги.

Психолог у співбесіді з досліджуваним співвідносить кожен елемент історії з основними параметрами моделі BASIC Ph, які стосуються життєвих ресурсів:

B (Beliefs and Values);

А (Affects and Emotions);

S (Social Relations);

I (Imagination and Creativity);

C (Cognition and Thought);

Ph (Physiological Resources and Activities).

Модель BASIC Ph містить шість основних параметрів, що складають ядро індивідуального стилю поведінки під час перебування у несприятливих обставинах (кожна літера в назві моделі означає якийсь ресурс).

1. Belief (віра): філософія життя, вірування та моральні цінності.  Цей спосіб подолання кризи базується на вірі (в Бога, в людей, в диво чи в самого/саму себе, у свою місію). Це система переконань, цінностей та смислів,  потреба в самореалізації та самовираженні. Вірування можуть бути не тільки релігійні, але й політичні тощо.  Важливий сам факт наявності віри.

2. Affect (афект): почуття, емоції.  Афективна стратегія проявляється через емоції: плач, сміх, розмову з кимось про свої переживання. Цей спосіб подолання кризи вимагає, насамперед, виявлення різних почуттів та їх ідентифікацію. Далі слідує спроба висловити розпізнані почуття прийнятними для людини способами: словесно, письмово (в оповіданні чи в листі); без слів – в танці, малюнку, в музиці, в драмі. Можна записувати в щоденник свої почуття чи малювати їх. 

3. Social (соціум): приналежність, родина, друзі.  Даному способу подолання кризи властиве прагнення до спілкування. Можна звертатися за підтримкою до сім’ї, друзів чи психологів. Можна допомагати іншим постраждалим, занурюватися у волонтерську роботу. Тобто, важлива соціальна включеність: прагнення бути серед людей, почувати себе частиною системи, організації і т.п. Отримати від інших людей підтвердження, що ти живий/жива, чимось корисний/корисна, можеш на щось впливати.

4. Imagination (уява): творчість, гра уяви, інтуїція.  Цей спосіб подолання кризи базується на творчих здібностях. Завдяки уяві можна мріяти, імпровізувати, уявляти собі майбутнє, розвивати інтуїцію, змінюватися, шукати розраду у світі гри та фантазії. Практикувати рукоділля, гончарство тощо. Фантазія допомагає відволіктися від жорстокої реальності, проявити почуття гумору; знайти креативне рішення актуальних проблем.

5. Cognition (когніція): знання, логіка, реальність, думки.  Спосіб подолання кризи через актуалізацію ментальних здібностей, вміння логічно та критично мислити, оцінювати ситуацію, пізнавати нові ідеї, планувати, навчатися, збирати інформацію, аналізувати проблеми та раціонально вирішувати їх. Когнітивна стратегія передбачає аналітичну роботу, складання списків чи планів.

6. Physiology (фізіологія): фізична, чуттєва модальність та діяльність.  Спосіб подолання кризи через концентрацію на фізичній діяльності тіла. Цей спосіб пов’язаний зі здатністю відчувати себе завдяки органам чуття. Передбачає фізичну активність: спорт, фізична праця, медитація, прогулянки на природі, походи в гори і т.д. Також, отримання задоволення (релаксу) через їжу.

В силу своїх індивідуальних особливостей та умов середовища старші підлітки вже мають певний набір стратегій подолання, які звертаються до одних і тих самих ресурсних каналів серед шести основних. Людина може постійно вдаватись до емоцій чи до фантазії набагато частіше, ніж до фізичної активності та навпаки. Інакше кажучи, одні канали постійно використовуються, в той час як інші практично не задіяні. Але це зручно до тих пір, поки життєва ситуація не стає критичною, коли людина повторює одні й ті ж самі стратегії з метою позбутися від проблеми. Іншими словами, людина «зациклюється», використовуючи до нескінченності одну і ту ж стратегію подолання, не просуваючись ні на крок вперед і нічого не змінюючи. У таких випадках криза є наслідком безвихідності та відсутності гнучкості вибору стратегії вирішення. Психологу в роботі з такими клієнтами варто зосередитись на активації їх ресурсів.

Отже, потенціал для подолання стресогенних ситуацій є у всіх. Комбінація шести параметрів моделі BASIC Ph становить індивідуальний стиль боротьби з несприятливими обставинами. Потенційно кожна людина володіє кожною зі згаданих вище стратегій з раннього дитинства і протягом усього свого життя. У кожного/кожної є свої «звичні» методи подолання кризи, тому переважає, зазвичай, один з них або комбінація кількох.

Модель BASIC Ph дає можливість зрозуміти, що стрес можна долати різними способами. Також демонструє, що всі люди долають стрес по-різному. Саме тому немає універсальних способів долання стресу, не може бути і універсальних порад щодо поведінки в стресових ситуаціях  (Гавриловська К., 2020).

Літературні джерела

Гавриловська К.П. Модель BASIC Ph у роботі психолога. Розвиток обдарованої особистості в освітньому просторі: ціннісний вимір. К.: Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, 2020. 

Гавриловська К.П., Дем’янчук Ю.Ю. Сторітелінг як засіб розвитку психологічної пружності особистості. Актуальні проблеми психології: збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України. 2020. Вип. 6.

Махній М.М. Казкотворчі технології у психолого-педагогічній практиці. – Чернігів: Десна Поліграф, 2023. – 224 с.

«КАЗКОТВОРЧІ ТЕХНОЛОГІЇ» ∙ ПЕРЕДМОВА

Махній М. М. Казкотворчі технології у психолого-педагогічній практиці. – Чернігів: Десна Поліграф, 2023. – 224 с.

Є речі в житті, які сокровенно чарують душу, позаяк ми легко можемо пригадати незабутні миті з дитинства, коли ласкавий голос рідної людини приковував нашу увагу чарівною казковою розповіддю. Але чому так незмінно крізь віки людина передає і таємниче потребує світу казки? У чому ця незбагненна сила, що так мудро, невимушено і головне затребувано дивує і манить уяву не лише дитини, а й дорослого?

Тисячоліттями мандрує казка безмежним світом і ніколи немає нестачі у своїх шанувальниках. З казки вирости неможливо: ні в десять років, ні в п’ятнадцять, ні в п’ятдесят. На кожен вік – у неї своя мудрість. Різниця лиш в тім, що на якомусь етапі життя ми впускаємо потаємний світ казки у своє серце, а на іншому – самостійно його творим.

Психологи та педагоги вже давно говорять про терапевтичні властивості казки, про те, що від вподобань дитини серед цього жанру можна також дізнатись, за які труднощі та страхи дитина найбільше переживає, а ще як основні риси улюбленої казки можуть відповідати вмінням та схильностям дитини.

Казка супроводжує людину впродовж усього життя, допомагає її успішній соціалізації й ефективному засвоєнню життєвих уроків. Казка для дитини – це не просто вигадка, фантазія. Це особлива реальність світу почуттів. Казка розсуває рамки звичайного життя; тільки в казковій формі діти зустрічаються з такими складними явищами й почуттями, як життя та смерть, любов і ненависть, гнів і співчуття, зрада й підступність. Казка – це стародавній спосіб підтримати людину за допомогою слова.

У казці по-особливому зустрічаються два покоління – старі та діти. Старші люди в казці пригадують своє минуле, натомість дітей захоплює казкова реальність, і два покоління під час читання або слухання мають дуже романтичні настрої.

«Подорожування» казковою країною – це реальність для дитини. Вона переживає перевтілення, бере участь у пригодах, при цьому дуже легко сприймає «казкові закони», норми та правила поведінки, які батькам та вчителям часто буває важко прищепити у реальному житті.

Згідно з психологічними дослідженнями, народні казки як культурний феномен й вираз колективного несвідомого поза свідомістю людини невидимо впливають на її життєвий сценарій, формуючи фобії й переживання, які є частиною культури.

Багатогранність сюжетів народних казок (казки про тварин і стосунки людини з ними, магічні, страшні, побутові) дозволяє їх впроваджувати на різних етапах навчально-виховного процесу. Більш трепетними та екологічними є авторські художні казки, оскільки вони створені з метою вирішення конкретної проблемної ситуації і дозволяють через метафору шукати реальні шляхи її розв’язання.

Щодо терапевтичних особливостей, то психологи рекомендують використовувати народну казку для наймолодших, для школярів цікавішими будуть авторські казки з ускладненим сюжетом і для ще старших можна придумувати власні казки, в яких вони будуть головними персонажами. Але складати такі казки потрібно доволі делікатно, адже дитина може уникати казок про себе, якщо впізнаватиме у цьому насильне моралізаторство, хоча попри невдоволення такими «своїми» дійовими особами з однаковим зачудуванням слухатиме. Власні казки мають суттєвий виховний вплив, адже будуть дієвіші, ніж погрози, покарання чи довгі нотації. Чудодійно також впливає на дитину звичайна казка, складена разом з батьками, оскільки розвиває уяву, а батькам казкова символічність полегшить розуміння психологічного стану душі дитини: її страхів та вподобань. Адже в казці проблему легше порушити та вирішити.

Казкотерапія є одним із найпоширеніших видів роботи із дітьми різних вікових категорій. До неї все частіше вдаються педагоги, психологи, соціальні працівники. Такий метод роботи є актуальним і при вихованні дітей вдома.

Казкотерапія як один із ефективних методів арттерапевтичної роботи виконує декілька функцій: пояснювально-інформативну (завдяки метафорі можна пояснити «важкі» для сприйняття дитиною теми), дидактично-виховну (дозволяє працювати із заборонами, настановами, табу), розвиваючу, що насичує уяву дитини картинами соціального буття, комунікативно-трансляційну (казка, завдяки казкотерапевтичним методам роботи дозволяє будувати діалог на основі досвіду попередніх поколінь), психотерапевтично-компенсаторну (завдяки власному оптимістичному спрямуванню казка втішає, надихає, відкриває простір для мрій, надає перспективу; слухання казки можна порівняти з медитативним впливом колискової), ціннісно-орієнтуючу, смислоутворюючу (у роботі з казкою маємо можливість розвивати власні смислові інтерпретування, виходячи зі свого віку і досвіду),  естетичну (у кожній казці перед читачем відкривається світ краси чи то фізичної, чи то моральної), пізнавальну (казка може містити інформацію про різні аспекти буття: соціальні, суспільні, а подекуди містити науково-теоретичний матеріал).

В основі роботи з казкою лежить механізм проєкції, який полягає в тому, що в дитини з’являється можливість спроєктувати свої почуття на казкового героя. Казка дає можливість виразити почуття, відчути катарсис, знижуючи внутрішню напруженість. Казки описують процес переживання емоційних криз, тому в них представлені механізми адаптації до умов, які змінюються і викликають страх та напруженість.

Застосування казки в корекційних та терапевтичних процесах є надто різноманітним. Казки прослуховуються, прочитуюються, пригадуються, аналізуються, обговорюються, тлумачаться, абсурдизуються, закінчуються, доповнюються, переписуються ще раз (переписування відомих казок), розповідаються, створюються (усно і письмово, індивідуально та спільно), записуються зі слів казкаря, складаються з елементів, римуються, промальовуються, проспівуються, проговорюються на «тарабарській» мові, програються у драматизаціях, уявляються у візуалізаціях, втілюються у життєвих діях, використовуються у якості оракула.

Більшість із перерахованих казкотерапевтичних дій може бути здійснена у межах арттерапевтичного способу роботи. Головною же дією, визначальною до креативних можливостей роботи з казкою у максимально специфічній для казки продуктивній формі, є казкотворення.

Казкотворення – це процес складання казки автором (дорослим, дитиною, у їхній спільній взаємодії), що формує художній смак, активізує потребу в самостійному та неординарному мисленні, збагачує внутрішній світ, розвиває творчу уяву дітей і передбачає використання різноманітних казкотворчих прийомів: фантазування, емоційної самореалізації, вільного вираження свого «Я». Казкотворчість – це процес вияву або реалізації творчого потенціалу особистості під час казкотворення.

Зараз складання або розповідання казкових історій називають модним терміном іншомовного походження «сторітелінг» (від англ. «storytelling» – розповідання історій). Технологія сторітелінгу, як різновид казкотворення,  активно використовується в дошкільній та початковій освіті. Водночас сторітелінг можна назвати частиною ораторського мистецтва, адже це – не лише вміння створювати хороші історії, а й вміння гарно розповідати власні новотвори. Використання цієї техніки майже завжди повʼязане з умінням говорити на публіку, перед аудиторією, логічно, послідовно та грамотно викладати свої думки. Мистецтво розповіді історії стає чи не найважливішою навичкою сучасної успішної людини.

Технології казкотвоення і сторітелінгу, представлені у пропонованому посібнику, завдяки своїй поліфункціональності,  сприятимуть формуванню творчої життєвої програми зростаючого покоління, усвідомленню свого потенціалу, розумінню причинно-наслідкових зв’язків подій і вчинків, підживленню особистісного ресурсу дітей та підлітків у кризових ситуаціях. 

Микола Махній 

mykola.makhnii@gmail.com

ДО ЗМІСТУ

«КАЗКОТВОРЧІ ТЕХНОЛОГІЇ»: АРТТЕРАПЕВТИЧНИЙ ПОСІБНИК

 

Махній М. М. Казкотворчі технології у психолого-педагогічній практиці.– Чернігів: Десна Поліграф, 2023. – 224 с.

ISBN 978-617-8020-97-2  

У посібнику представлені технології казкотворчості, що застосовуються на різних етапах діагностичної та корекційно-розвиткової роботи з дітьми різних вікових категорій.

Казкотворчість розглядається як процес вияву творчого потенціалу особистості під час складання авторської казки, що активізує потребу в неординарному мисленні, сприяє розумінню причинно-наслідкових зв’язків подій і вчинків, підживлює особистісний ресурс у кризових ситуаціях. Діагностико-аналітичний аспект роботи з казкою спрямований на виявлення індивідуальних відхилень в розвитку дитини для правильного добору корекційно-розвивальних засобів.

Для практичних психологів системи освіти, корекційних і соціальних педагогів, арттерапевтів, фахівців інклюзивно-ресурсних центрів.

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА  ∙  5

Розділ 1

КАЗКОЗНАВСТВО І ПСИХОЛОГІЯ: 

ПРОСТІР ДЛЯ ТВОРЧОЇ ВЗАЄМОДІЇ  ∙  9

Чарівна казка: символи колективного несвідомого  ∙  11

Казковий дискурс: структура сюжету і типологія персонажів  ∙  17

Шлях героя: інтерпретація етапів пригодницької казки  ∙  19

Сучасна казкотерапія: практики застосування  ∙  26

Авторські психокорекційні казки: алгоритм створення  ∙  33

Народна казка в освітньому просторі дитини: світоглядно-виховний потенціал  ∙  35

Розвиток дитячої казкотворчості: освітньо-вікові особливості  ∙  45

Казки дитинства: драматургія життєвого сценарію  ∙  59

Українські народні казки: сюжети життєвих сценаріїв  ∙  67

Улюблена казка: техніки роботи з підлітково-юнацькою аудиторією  ∙  72

Розділ 2

ПРОЄКТИВНА КАЗКА: 

ПСИХОДІАГНОСТИЧНІ МОЖЛИВОСТІ  ∙  79

Проєктивна казка: алгоритми  аналізу  ∙  81

Проєктивні казкові задачі: аналіз вирішення  ∙ 85

Тренінгове заняття «Проєктивна казкотворчість»  ∙  87

Методика «Чарівний світ»»  ∙  94

Методика «Казки Луїзи Дюсс»  ∙  98

Методика «Мій дракон»  ∙  104

Методика «Казка про фіолетове кошеня»  ∙  110

Методика «Казка про гроші»  ∙  114

Методика «Карта казкової країни» ∙  124

Методика «Майбутній король»  ∙  131

Методика «Казка про своє життя»  ∙  135

Методика «Історія в шести частинах»  ∙  136

 Розділ 3

АРТПРАКТИКУМ: 

ТЕХНІКИ КАЗКОТВОРЕННЯ І СТОРІТЕЛІНГУ  ∙  141

 Фольклорна та літературна казка: жанрова специфіка і креативна проєкція  ∙  142

Казкова круговерть: від «фентезі» до «фанфікшен»  ∙  145

Сторітелінг: мистецтво створювати і розповідати історії  ∙  151

«Чарівні круги Луллія»: основи казкової комбінаторики  ∙  157

«Граматика фантазії»: техніки казкотворення Джанні Родарі  ∙  159

Типові прийоми фантазування: творчо-розвивальна технологія Генріха Альтшуллера ∙  167

«Метод трьох стільців»: креативна стратегія Волта Діснея  ∙  169

«Метод метафоричних карт»: складання асоціативних історій  ∙  173

«Метод сніжинки»: сюжетний дизайн Ренді Інгермансона  ∙  177

«Сторітелінг для очей, вух і серця»: формула хорошої історії Марка Лівіна  ∙  181

Творча майстерня: алгоритми складання казок  ∙  187

Скарбничка казкотворчості: ігрові вправи і заняття  ∙  196

Літературні джерела  ∙  216

Поширюється 
друкований посібник - ціна 250 грн

Доставка Новою поштою

Замовлення  приймаються 
через особисті повідомлення 
у фейсбук-меседжері автора 

https://www.facebook.com/mykola.makhnii