Арттерапія
– міждисциплінарна сфера знань, що використовує для зцілення мистецтво і
творчість в найширшому сенсі. В її основу покладено різноманітні художні практики,
якими займаються клієнти в процесі арттерапевтичних занять.
У
наш час терапія мистецтвом використовується і як самостійна форма терапії, і як
засіб відпрацювання інших видів діяльності практичного психолога. Зокрема, методи
і прийоми арттерапії широко застосовуються як інструмент прогресивної
психологічної допомоги, що сприяє формуванню здорової, творчої особистості та
реалізації на практиці низки функцій соціалізації особистості (адаптаційної, корекційної,
мобілізуючої, регулятивної, реабілітаційної, профілактичної). Особливо
актуальними стають можливості арттерапії під час соціально-психологічного
супроводу у ситуаціях гуманітарних криз, адже у цього виду допомоги немає
протипоказань.
Арттерапія
є дуже гнучкою і може бути застосованою у будь-яких позакабінетних формах
роботи, як у індивідуальному, так і груповому форматі. Як зазначають науковці, арттерапевтичні техніки дають можливість відносно
безболісно приєднатися до глибинного психологічного матеріалу, стимулюючи опрацювання
несвідомих переживань, забезпечуючи захищеність і знижуючи опір змінам.
Терапія мистецтвом є посередником у спілкуванні клієнта
й терапевта на символічному рівні. Образи художньої творчості відображають усі види
підсвідомих процесів, зокрема страхи, мрії, конфлікти, спогади. Звертаючись до
глибинних шарів несвідомого арттерапія задіює процеси пошуку шляхів до
вирішення внутрішніх конфліктів особистості, формує активну життєву позицію,
віру у свої сили, автономність і особисті межі, виступає досить ефективним
методом для розвитку психологічної компетентності особистості.
Одним із провідних засобів зазначеного методу є
малювання, зображення в будь-якому жанрі на будь-якій поверхні будь-якими
художніми техніками та засобами, яке є творчим продуктом суб’єкта, проєкцією
змістів його внутрішнього світу, посередником у комунікації, показником його
свідомих чи неусвідомлених потреб, комплексів, переживань, мотивів.
На сьогодні проєктивний малюнок міцно увійшов у
практику діагностики та корекції і став одним із найбільш поширених об’єктів
психологічного аналізу. Керуючись особистими уподобаннями у виборі форми,
розміщення, сюжету, кольору, автор малюнка проєктує зміст психіки у певні
образи, що набувають символічного значення. Малюнки не забирають багато часу,
не пробуджують страхів і забезпечують значний матеріал для інтерпретації. Образотворчість
зменшує й вірогідність вияву психологічного захисту, оскільки її продукти зазвичай
мають зміст, більшою чи меншою мірою прихований від свідомості особистості. У
ході аналізу психомалюнків відбувається діалогічна взаємодія з їх автором. Глибинно-психологічна
психокорекція передбачає розширення самосвідомості клієнта та актуалізацію його
власних когнітивних зусиль у напрямку усвідомлення й розуміння внутрішніх
протиріч.
Зображувальна діяльність дозволяє людині відчути і
розуміти себе, виразити вільно свої думки, емоції і почуття, мрії і надії, бути
самим собою, а також звільнитися від негативних переживань минулого. Це не лише
відображення у свідомості людини навколишнього світу і соціальної дійсності,
але й її моделювання, вираження відношення до неї.
У пропонованому інформаційно-методичному посібнику
представлені проєктивні графічно-малюнкові методики і техніки, що
застосовуються в сучасній арттерапевтичній
практиці з дітьми і дорослими як в індивідуальній, так і в груповій роботі. Професійне
використання такого інструментарію сприяє розширенню застосування дієвих засобів
у роботі фахівця, створює позитивний терапевтичний ефект для клієнта, надихаючи
його на вирішення проблем, складних життєвих ситуацій.
Микола Махній
mykola.makhnii@gmail.com
