Родинний
герб – це особливий символ, який відображає суть сімейного життя, походження і
цінності даного роду і його місце в суспільстві. У світі, де відновлення
зв’язків з минулим набуває все більшого значення, створення сімейного герба
стає не лише захопливим творчим процесом, але й важливим способом відзначити
свою спадкову спорідненість із минулими поколіннями.
В
Європі герби почали поширено використовувати наприкінці ХІІ століття. Причиною
їх поширення стали лицарські військові походи. Відмінні малюнки на щитах
допомагали воїнам впізнавати противника на віддалі, відрізняти соратника від
ворогів.
У
багатьох європейських мовах назва герба є похідною від слова «зброя» («arma»,
«wappen» та ін.), що пов’язано з первісним виникненням гербів в лицарському
середовищі, чим зумовлене також запозичення складових елементів герба (щит,
шолом, намет та ін.) з військового побуту середньовіччя. Подібну ґенезу даного
терміну бачимо також на слов’янському ґрунті, де в значенні герба уживано
терміни – «оружиє» та «клейнод». Втім, найбільш розповсюдженим в слов’янських
мовах є саме термін «герб», який походить від німецького слова «erbe», тобто
«спадщина», чим висловлено погляд на герб як на спадковий в певному роді знак,
який передавався з покоління в покоління від батька до сина.
Найзручнішим
місцем для розміщення ідентифікуючих зображень було поле рицарського щита, де
наносились різноманітні малюнки тварин (леви, орли, ведмеді, олені та ін.) і
рослин (лілії та троянди), небесних світил (місяць і зірки), міфологічних істот
(дракони та єдинороги) та інших символів, взятих як з реального, так і уявного
світів. Розширення арсеналу художніх засобів у ранній геральдичній творчості не
в останню чергу було пов’язане з бажанням тогочасної людини виразити свою
індивідуальність за посередництвом засобів зовнішньої ідентифікації. У першу
чергу це, звичайно, стосувалося військово-політичної еліти середньовічної доби,
що зробила з гербів ознаку свого високого соціального статусу.
З XIV століття герби стають своєрідним
аналогом прізвища, але вираженого зображальними засобами. Ця подібність набуває
особливої виразності після того як герби починають передавати в спадок. Від
того часу власні герби набувають королівські та княжі династії, шляхетські роди
та вихідці з простонароддя, що своєю військовою вправністю здобувають лицарську
гідність, єпископи та священики, цілі міські громади, купецькі гільдії та
ремісничі цехи, духовно-рицарські ордени та університети, землі, провінції та
держави. Герб стає предметом гордості для свого індивідуального чи колективного
власника. Його демонструють за першої ліпшої нагоди.
Створення
особливої геральдичної символіки, в якій був певний смисл, пов’язаний з
особистістю чи життєвими віхами кожного із носіїв герба. Такими символами люди
гордились і через століття, оскільки вони вказували на древність роду і
героїчні вчинки предків.
Методика
«Родинний герб» дозволяє досліджувати сімейні ідентичності, цінності та
установки, виявити ресурси та проблемні точки, визначити позицію, яку займає
клієнт по відношенню до навколишнього світу. Зокрема, герб може виражати
оборонну позицію або, навпаки, агресивну, що дає широкий простір для аналізу та
подальшої терапії. Також герб сім’ї дозволяє самому
клієнту усвідомити сімейні якості, які для нього важливі, конфліктні сімейні
цінності та сценарії. Важливо, щоб клієнти якомога повніше усвідомлювали, що й
навіщо вони зображують на своєму гербі.
Мета: усвідомлення учасниками успадкованих від матері і батька та інших поколінь цінностей, рис,
поглядів та елементів стилю життя; актуалізація дитячого досвіду.
Матеріали: папір формату А3 або А4, кольорові олівці, фломастери, фарби,
пензлики, вода.
Форма роботи: групова (батьки і діти, інші члени родини).
Формат
герба обирається членами сім’ї самостійно або за наданими шаблонами.
Герб
можна розділити на частини і присвятити їх кожному члену сім’ї. На
гербовому щиті можна позначити у вигляді символів:
∙ родинні цінності, традиції, приорітети;
∙ візуалізацію професійної сфери, чеснот, досягнень, інтересів або хобі,
якими пишаються члени сім’ї;
∙ зображення того, що є важливим і актуальним (аж до малювання домашніх
тварин, сімейних реліквій або інших важливих речей).
Під
гербовим щитом розташовують стрічку з девізом (гаслом, прислів’ям, крилатою
фразою або висловом), яке характеризує родину.
Методика
може бути недоречною для маленьких дітей, які ще не розвинули здатності
висловлювати свої ідеї усно або письмово, для них інструкції можуть бути
змінені відповідно до віку. Дитину можна попросити включити малюнки, що
зображують сім’ю, її настрої на щастя чи смуток, улюблену тварину, веселе
сімейне заняття тощо. Ця адаптація дозволяє молодшій дитині брати участь як у
діяльності, так і в дискусії.
Дана методика сприяє ефективній комунікації членів родини. Створення родинного герба – це спільна діяльність, яка спонукає до діалогу. Це також дає можливість сім’ї визначити сильні сторони, спільні цінності та переконання. Кожен учасник згадує про речі, які продовжують робити їх сім’єю, і забезпечують їм основу для стійкості.
Незалежно
від концепції чи дизайну, обговорення сімейного герба забезпечує відкрите
спілкування, вільне вираження поглядів та створює відчуття згуртованості.
Спочатку
проводиться обговорення сімейної історії та її ролі в житті кожної людини.
Учасникам пропонується згадати своїх пращурів, яких вони знали і не знали, та
спробувати уявити, як вони жили, що було для них важливо, якими були їхні
цінності.
Далі
проводиться обговорення досвіду і почуттів, які виникли під час малювання та
згадування батьків і пращурів. Важливим у подальшому обговоренні видається
звернення до теми впливу батьківського стилю життя, вимог, цінностей на
учасників у їхньому дитинстві.
Трактування
символів у методиці «Родинний герб» особливо ефективне, якщо знати, які саме
смисли вкладають самі клієнти під час створення того чи іншого образу. Також
можна символічно інтерпретувати колірне наповнення герба, особливо якщо клієнт
його розфарбовував не просто так, а наповнюючи певним сенсом.
Таким
чином, методика «Родинний герб» є досить багатогранною і має широкий спектр
можливостей. Вона має справу з родовим несвідомим, і з сімейними відносинами, і
безпосередньо з самою особистістю клієнта. Крім того, що дана методика надає
психологу значну кількість матеріалу для аналізу про духовність та культуру сім’ї, вона також
дає можливість для особистісного зростання та вирішення внутрішньоособистісних
конфліктів самих клієнтів.
Махній М. Проєктивний малюнок в арттерапевтичній практиці. Чернігів: Десна Поліграф, 2024. 240 с.

Немає коментарів:
Дописати коментар