Під знаком “ψ”: науково-освітній проєкт: Психомалюнкові методики у діагностично-корекційній роботі в системі інклюзивної освіти

Психомалюнкові методики у діагностично-корекційній роботі в системі інклюзивної освіти: інформаційно-методичний посібник/М.М. Махній. – Чернігів: Видавництво «Десна Поліграф», 2021. – 128 с.

ISBN 978-617-7833-90-0

УДК 159.9.018 : 159.922.76

ББК 88.492я7

М 36

У посібнику подається опис проективних малюнкових методик, що застосовуються в широкому спектрі практичних завдань: діагностичних, навчальних, корекційних, терапевтичних.

Розглянуто основні науково-практичні підходи з проблем використання психомалюнку у діагностико-корекційному процесі в системі інклюзивної освіти, презентовані доступні арт-практики для роботи з дітьми з особливими освітніми потребами.

Для практичних психологів, дефектологів, фахівців інклюзивно-ресурсних центрів.

Рецензенти:

О. Ю. Дроздов, доктор психологічних наук, завідувач кафедри загальної, вікової та соціальної психології імені М. А. Скока Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г.Шевченка;

Л. М. Гальонка, методист ресурсного центру підтримки інклюзивної освіти Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені К.Д.Ушинського.

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА · 4

ДИТЯЧИЙ МАЛЮНОК: ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ДОРОСЛИМИ · 7

МАЛЮНКОВА ТЕРАПІЯ:

АРТ-ПРАКТИКИ ДЛЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ · 20

МЕТОДИКА «ДІМ-ДЕРЕВО-ЛЮДИНА» · 38

МЕТОДИКА «ЛЮДИНА ПІД ДОЩЕМ» · 50

МЕТОДИКА «МАЛЮНОК СІМ’Ї» · 62

«Кінетичний малюнок сім’ї» · 67

«Сім’я тварин» · 74

МЕТОДИКА «БАРАНЧИК У ПЛЯШЦІ» · 83

МЕТОДИКА «НЕІСНУЮЧА ТВАРИНА» · 86

МЕТОДИКА «КАКТУС» · 98

МЕТОДИКА «КЛАС ТВАРИН» · 104

МЕТОДИКА «АВТОПОРТРЕТ» · 108

«Намалюй себе» · 113

КОЛЬОРОВА ГАМА МАЛЮНКА: МОТИВАЦІЯ УПОДОБАНЬ · 115

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА · 126

ПЕРЕДМОВА

На сьогодні проективний малюнок міцно увійшов у практику діагностики та корекції і став одним із найбільш поширених об’єктів психологічного аналізу. Методики, засновані на використанні малюнків дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, займають чи не центральне місце в діяльності практичного психолога. Попри недосконалість техніки, період від п’яти до десяти років називають «золотою добою дитячого малюнку».

В системі інклюзивної освіти у психолого-педагогічному супроводі дітей із порушеннями розвитку усе частіше орієнтуються на використання інтегрованих арт-практик, де найпопулярнішою є малюнкова терапія, що використовує можливості зображувальної діяльності для досягнення позитивних змін в інтелектуальному, емоційному й особистісному розвитку людини. Продукти зображувальної діяльності дитини є об’єктивним свідченням психоемоційного стану, що дозволяє використовувати її для ретроспективної, динамічної оцінки перебігу того чи іншого процесу і проведення відповідних досліджень та порівнянь.

За порівняно недовгу історію графічних методів, які застосовуються з метою дослідження індивідуально-психологічних особливостей людини розроблено багато спеціальних прийомів і процедур, які ввійшли в число класичних діагностичних засобів. Це різні модифікації тестів «Малюнок людини» (Ф.Гудінаф, Д.Гарріс, К.Маховер), «Дерево» (К.Кох), «Дім-Дерево-Людина» (Дж.Бак, Е.Хаммер), «Малюнок сім’ї» (В.Хьюлс, Р.Бернс, С.Кауфман, Г.Хоментаускас, Р.Беляускайте), «Автопортрет» (Р.Бернс, Е.Романова, С.Потьомкіна), «Неіснуюча тварина» (М.Дукаревич) та інші.

Тези багатьох дослідників підтверджують думку, що малюнок для дитини є не мистецтвом, а своєрідною мовою. Справа в тому, що малювання дає дитині можливість виразити речі, ситуації і події (дійсні чи фантастичні) за допомогою картинок. Це дозволяє створити систему інформації з використанням графічних знаків в той період, коли усна або письмова мова надає йому набагато бідніші комунікативні засоби на цьому віковому етапі. Психомалюнкові методики дають можливість дитині самій проектувати реальність і по-своєму інтерпретувати її, тому цілком природнім є те, що отриманий результат до певної міри несе на собі відбиток особистості: її настрій, стан, відчуття, почуття, особливості уяви, відносини і так далі.

Малюючи, дитина дає вихід своїм почуттям, бажанням, мріям, перебудовує свої відносини в різних ситуаціях і безболісно стикається з деякими неприємними та травмуючими образами. Таким чином, малювання виступає як спосіб осягнення своїх можливостей і навколишньої дійсності, як спосіб моделювання взаємовідносин та вираження різного роду емоцій, в тому числі і негативних. Ця діяльність є засобом зниження агресивності, гіперактивності, тривожності, розвиває комунікативні навички та вольові якості дітей, що суттєво впливає на підвищення їх соціальної адаптації, забезпечує інтеграцію у соціум.

Однією з переваг дитячого малюнка є те, що психомалюнкові методики можуть бути застосовані в широкому спектрі практичних завдань: діагностичних, навчальних, корекційних, терапевтичних тощо. Проте певна простота інструментарію, процедури проведення та інтерпретації графічних тестів при незнанні, неврахуванні основних принципів оцінки та аналізу дитячого малюнка може призвести до значних помилок при проективній трактовці образотворчої продукції дітей.

В аналізі дитячого малюнка необхідно враховувати закони його формування в онтогенезі, особливості графічних зображень і «нормативних» проекцій, характерні для малюнків дітей різного віку. Пріоритет для аналізу в індивідуальній діагностиці повинні мати, перш за все, малюнки, за виникненням яких була можливість спостерігати. Для уникнення помилок при використанні малюнкових проб необхідно враховувати особливості зорового сприймання дитини; оцінювати малюнок не лише з точки зору рівня розвитку, але й з точки зору специфічних ознак; аналізувати малюнок як індикатор не тільки творчих здібностей, але й патологічних процесів (функціональних і органічних); враховувати емоційно-поведінкові прояви дитини в процесі малювання (словесний супровід, вираз ступеня домагань, латеральність, тримання олівця, повернення паперу та ін.).

До суб’єктивних і невиправданих психодіагностичних висновків призводить відсутність єдиної та обґрунтованої системи інтерпретації показників графічних методик. Значна кількість помилок спричиняється також перебільшенням проективної інтерпретації малюнка. Проективні тенденції слід перевіряти за допомогою інших досліджень, співставлення з результатами подальших випробувань, у розмові з батьками і т.п. Інтерпретація результатів ніколи не повинна набувати безапеляційної форми.

У дослідницьких цілях виправдовує себе оцінка малюнка, вироблена двома фахівцями незалежно один від одного. Особливо обережно слід ставитися до інтерпретації малюнків дітей з відхиленнями в розвитку. Специфіка продуктів їх зображувальної діяльності буде залежати від виду порушення. Не зважаючи на те, що специфічні особливості малюнків дітей з психофізичними порушеннями можуть бути не пов’язані з особистісними рисами (втрачаючи таким чином свою проективну значимість), вони слугуватимуть діагностичними показниками.

У пропонованому інформаційно-методичному посібнику розглянуто основні науково-практичні підходи з проблем використання малюнкових методик у діагностико-корекційному процесі в системі інклюзивної освіти, презентовані доступні арт-практики для роботи з дітьми з особливими освітніми потребами.

Микола Махній, практичний психолог

КУ «Інклюзивно-ресурсний центр №1»

Чернігівської міської ради