Методика «Намалюй своє життя»

Проєктивна методика «Намалюй своє життя» (Султанова З., 2009) призначена для вивчення суб’єктивної представленості життєвого шляху, який розглядається не лише з погляду повсякденної організації життя, а й індивідуального відображення у свідомості.

Метою методики є введення досліджуваного в ситуацію осмислення життя, діагностика емоційного стану, а також особистісних особливостей, що включають суб’єктну чи об’єктну орієнтованість.

Віковий діапазон: старші підлітки і дорослі.

Матеріали: чистий аркуш паперу формату А4 та комплект 12 кольорових олівців.

Інструкція: «Намалюйте своє життя. Обмежень немає жодних. Малювати можна все, що завгодно».

У досліджуваних досить часто можуть бути питання наступного характеру: «А як малювати? Те, що було чи те, що буде? По частинам чи все разом? Життя в минулому чи в теперішньому?» Відповідь дослідника має бути нейтральною, аби забезпечити свободу та самостійність у виборі образів. Наприклад: «Головне – щоб після роботи, подивившись на малюнок, ви сказали: «Так, це моє життя». Перші хвилини  досліджувані часто бувають спантеличені, адже йдеться про абстрактне поняття. Потрібен деякий час для обмірковування. У середньому випробуваним достатньо 20 хвилин для виконання малюнка, після чого йому необхідно дати назву.

Диференціація малюнків. Головною підставою для диференціації зображень є цілісність малюнка.

Цілісний малюнок характеризується наявністю одного-єдиного образу в рисунку. Це може бути як абстрактний, так і реальний образ, включаючи автопортрет, тварину, квітку (не суцвіття), дерево, дорогу. Такі зображення розглядаються як компоненти цілісного типу та виділяються в окремі типи з метою детального аналізу.

Дискретний малюнок характеризується наявністю кількох ізольованих (не підпорядкованих один одному) ілюстрацій у малюнку, що позначають життєві етапи, або життєві події, які часто мають формальний характер: пологовий будинок, дитсадок, школа, вищий навчальний заклад, робота – переважно перераховані в хронологічній послідовності.

В інших випадках основою диференціації стає специфіка образу:

Пейзаж характеризується наявністю в малюнку фрагментів природи за відсутності людей («лісовий», «морський», «гірський», «захід сонця»).

Човен у морі – човен статичний або динамічний – у водоймі. Іноді човен, керований людиною. Найчастіше малюється море.

Будинок на природі характеризується зображенням будинку на лоні природи за відсутності людей.

Портрет сім’ї характеризується зображенням сім’ї: батьківської чи своєї майбутньої –  подружньої.

Людина діяльна — людина, яка здійснює будь-яку дію: тягне вантаж, ходить по канату, піднімається сходами, їде на велосипеді. Тобто, крім людини, у малюнку присутні інші (зовнішні) об’єкти, на які спрямована її діяльність.

Автопортрет характеризується наявністю у малюнку лише зображення людини (себе).

Тварина: на малюнку є один тваринний образ – найчастіше ссавець, рідше – птахи, риби.

Квітка: зображується одна квітка або суцвіття.

Дерево: на малюнку зображено лише одне дерево, як елементи природи можуть бути присутні трава, сонце, хмари.

Дорога: зображується одна або багато доріг. Якщо декілька – то, зазвичай, одній з них надається перевага: виділяється кольором, розмірами, більш ретельною промальованістю.

Абстрактно-символічний: образ, не пов’язаний з реальністю, або символ, а також реально існуючий об’єкт, який може бути представлений у вигляді сукупності абстрактних форм, ліній, геометричних фігур.

Абстрактно-експресивний: характеризується наявністю випадкових  кольорових розводів, мазків, плям за відсутності структурованих образів.

Змішаний: малюнок, що включає об’єкти з двох або більше типів.

Виявлені автором даної проєктивної методики зв’язки деяких особливостей особистості з типами малюнка були покладені в основу інтепретаційної моделі. Зокрема виявлені позитивні кореляції по показникам  опитувальника життєвих орієнтацій Є. Коржової (Коржова Е., 2006). 

Кореляційні взаємозв’язки «тип малюнка» – «життєві орієнтації»

Диференціація малюнків	Життєві орієнтації
Цілісний малюнок	трансситуаційна мінливість, рухливість, творчість внутрішній трансситуаційний локус контролю трансситуаційне освоєння зовнішнього світу
Дискретний малюнок	трансситуаційна стабільність, інертність трансситуаційне пристосування
Пейзаж	зовнішній трансситуаційний локус контролю
Човен у морі	трансситуаційне освоєння зовнішнього світу
Будинок на природі	трансситуаційний локус контролю трансситуаційне засвоєння зовнішнього світу
Портрет сім’ї	трансситуаційне освоєння внутрішнього світу
Людина діяльна	трансситуаційна мінливість
Автопортрет	трансситуаційна мінливість, рухливість, творчість
Тварина	трансситуаційна стабільність, інертність
Квітка	трансситуаційне освоєння внутрішнього світу
Дерево	трансситуаційна інертність
Дорога	трансситуаційний внутрішній локус контролю
Абстрактно-символічний	трансситуаційна мінливість, рухливість, творчість
Абстрактно-експресивний	трансситуаційна творчість трансситуаційне освоєння зовнішнього світу

Результати визначались у чотирьох первинних (трансситуаційна мінливість, трансситуаційний локус контролю, трансситуаційне освоєння внутрішнього світу, трансситуаційна рухливість) та двох вторинних (трансситуаційне пристосування, трансситуаційна творчість, внутрішній зовнішній трансситуаційний локус контролю) шкалах:

1. Трансситуаційна мінливість. Зміст шкали відповідає на питання «Як?» (як людина взаємодіє з життєвою ситуацією – змінюючись чи стабілізуючись).

Позитивний полюс – «трансситуаційна мінливість» – характеризує людину, що прагне пізнати нове в навколишньому світі (нових людей, нові книги, фільми), удосконалювати свій внутрішній світ (поглиблюючи самопізнання, домагаючись духовної гармонії, морального зростання), а також приділяти достатньо уваги зовнішнім, середовищним факторам свого життя. Негативний полюс шкали – «трансситуаційна стабільність» – характеризує людину, що віддає перевагу звичному, «реаліста», який прагне максимально реалізуватиті можливості, які у нього є сьогодні і, виходячи з реальних можливостей, спланувати своє життя.

2. Трансситуаційний локус контролю. Зміст шкали дає відповідь на питання «Хто?» (хто здійснює взаємодію людини з життєвою ситуацією: вона сама чи інші люди, зовнішні обставини). Позитивний полюс – «внутрішній трансситуаційний локус контролю» – характеризує високий рівень суб’єктивного контролю над життєвими ситуаціями і описує людину, що відчуває відповідальність за події свого життя і прагне ними управляти, відповідно, плануючу своє життя далеко наперед, що помічає взаємозв’язок своїх власних вчинків і наступних подій на життєвому шляху, що сприймає своє життя як цілісність. Негативний полюс – «зовнішній трансситуаційний локус контролю» – характеризує людину, що надає в поясненні свого власного життя більшого значення нагоді, долі, збігові обставин і, отже, не планує далеко вперед, не відчуває впливу своїх вчинків на подальші життєві події, що сприймає своєжиття як сукупність окремих його моментів – зовнішніх подій.

3. Трансситуаційна спрямованість освоєння світу. Зміст шкали дає відповідь на запитання «Куди?» (куди, тобто, в якому напрямі, здійснюється взаємодія людини з життєвою ситуацією, – всередину чи зовні). Позитивний полюс – «трансситуаційне освоєння внутрішнього світу» – характеризує спрямованість людини на свій внутрішній світ, прагнення до внутрішнього зростання, самовдосконалення. Про це свідчить і сприйняття свого життя як такого, в якому мало подій. Характерне також прагнення планувати своє життя. У той же час спрямованість всередину супроводжується відсутністю відчуття контролю над своїм життям, оскільки воно розглядається як один з аспектів існування зовнішнього світу. Негативний полюс – «трансситуаційне освоєння зовнішнього світу» – характеризується прагненням до самоздійснення у зовнішньому світі, що супроводжується сприйняттям свого життя як насиченого зовнішніми подіями, відчуттям контролю над власним життям і небажанням планувати життя у зв’язку з акцентуванням уваги на ролі зовнішніх обставин.

4. Трансситуаційна рухливість. Зміст шкали відповідає напитання «Де?» (де, в яких умовах здійснюється життєдіяльність: у звичних чи в нових життєвих ситуаціях). Позитивний полюс шкали «трансситуаційна рухливість» – характеризує прагнення людини взаємодіяти з новими життєвими ситуаціями (професійними, навчальними та ін.), активного руху, розвитку, прагнення життєвих змін.

Негативний полюс шкали – «трансситуаційна інертність» – характеризує прагнення взаємодії зі звичними життєвими ситуаціями, прагнення пасивного слідування життєвому потокові, відсутність тяги до життєвих змін.

Літературні джерела

Коржова Е. Ю. Психология жизненных ориентаций человека. СПб.: Издательство РХГА, 2006. 384с.

Махній М. М. Психологічні графічно-малюнкові методики у діагностично-корекційній роботі з дітьми. Чернігів: Десна Поліграф, 2022. 216 с.

Султанова З. В. Типы рисунков в проективной методике «Нарисуй свою жизнь». Вестник Санкт-Петербургского университета. Социология. 2009. №3-2.

ДО ЗМІСТУ